Краєзнавець з Тернопільщини Ярослав Дзісяк колекціонує банкноти, монети, марки і листівки

Науковець, письменник і краєзнавець з Чорткова Ярослав Дзісяк – колекціонер. Роками збирає монети, купюри, листівки, марки і конверти. Починав з нумізматики, ще у старших класах.

– Захопив мене цим сусід Володимир, коли я був у 10-у класі, – розповідає Ярослав. – Він показав багато монет, різних. До речі, Володимир зараз військовий медик.Це була та сфера пізнання, яка заповнила інтереси моїх уподобань історії та географії. Перед операцією з пересадки нирки я у 2009 році відновив боністику. Пізніше були клуби колекціонерів: Чортків, Тернопіль, Львів, Івано-Франківськ й інші міста.

– Чому саме перед операцією з пересадки нирки відновили захоплення?

– У студентські роки і після, в час навчання в аспірантурі, закинув нумізматику, але не остаточно. Наприкінці 2007 року потрапив на діаліз – наслідок грипу, який дав ускладнення і не достатньо фахове лікування. У 2008 році, будучи в Києві на обстеженні, до операції, трошки пізнавав столицю неподалік: музей Трипілля, Гідропарк, станцію метро «Нивки», де по неділях збиралися колекціонери. Там і почав поповнювати дешеву (і не дуже) боністику – різні країни, зображення їхньої культури, природи, політичних діячів. Стало цікаво. У той же час, будучи в Тернополі на лікуванні, у вільні від діалізу дні, почав мандрівки по замках: Бережани, Кременець, Золочів, Свірж.

– До слова, цікаві монети з кораблями й вітрильниками…

– Чимало таких. Та чи інша країна, зрозуміло, яка має вихід до моря, окрім державної символіки ставить зображення національної гордості. Це може бути і пізньо середньовічна карака чи каравела Португалії, саме вона почала епоху Великих географічних відкриттів, фрегат Швеції – володарки північних морів, красень-вітрильник Кабо-Верде чи Мадагаскару, довгий човен народів Полінезії.

– Знаєте на пам’ять назви купюр усіх країн?

– Не певен, хоча в багатьох країнах – тотожні, внаслідок історичної колонізації: долари, фунти, франки, песо. Колись знав всі столиці. До речі деякі грошові знаки непросто вимовити, наприклад, у Бутані – нгултруми.

– Яку монету чи купюру ще шукаєте?

– По мірі випуску поповнюю українські 10-гривневі монети теми війни сьогодення. Ставлю за мету дотягнути вищі номінали, принаймні до 100: В Нікарагуа, Гондурасі, Гаїті. Сусідня Мексика більш цікавіша попередньою емісією – на кожній банкноті зображення символіки індіанської культури ацтеків чи майя, там і за тисячу песо можна сягнути. Недавно надбав красуню 1000 песо сучасної інфляційної Аргентини. Такі країни як Ботсвана, Намібія, маленькі Лессото і Свазиленд – добре, якщо пара купюр. Трапляються нові не дорогі емісії різних країн, якщо приваблюють, замовляю.

– А як щодо криптовалюти?

– До криптовалюти зацікавленості нема. Певний відхід – не конвертовані емісії, це грошові знаки станцій Антарктиди, Галапагоські острови, о. Пасхи, Кергелен. Реюньйон, чи Абхазії.

– Як можуть змінитися гроші? Адже існує версія, що в історії раніше грішми були і шматки шкіри, гроші постійно змінюються.

– Не так вже постійно. Змінюються політика та економіка, як наслідок – курси валют та інфляція.

– Як сприймаєте взагалі гроші? Чим вони для вас є?

– Мабуть, засобом видозміни реалій, одним із засобів. Набуття вимушених змін – у контексті медицини і джерел позитивних емоцій дружнє середовище, спілкування (за ті ж таки телефон та інтернет теж треба платити) і логічно у цій темі – засобом поповнення колекції.

– Що для вас є ціннішим, ніж колекція?

– Якщо порівнювати матеріальні речі колекція – з цієї сфери, то цінна підбірка книг, їх понад 1,5 тис, приблизно, як і банкнот. Маю на увазі наукові: історія (різні періоди), культурологія, політологія, релігієзнавство, філософія і психологія. Вони в окремій кімнаті-бібліотечці.

– У кількох джерелах натрапляла на інформацію, що кількість грошей і сексуальність людини взаємопов’язані. Як гадаєте, щось в цьому є?

– Це мені нагадало анекдот: юнак питає тренера, що треба качати, щоб подобатися дівчатам? Відповідь – нафту.

– Яка річ з вашої колекції найцінніша?

– Звичайно, це грошові знаки українських державницьких структур 1918 – 1920-х років, Рівненські карбованці зі свастикою 1942 року (райхскомісаріату), і деякі рідкісні бони екзотичних країн.

– У спілкуванні з вами відчувається потужний інтелект. Чи знаєте, скільки книжок перечитали?

– Дякую, не знаю. Є ті, наукові, які цілковито прочитав, іноді використовую для публікацій на конференції. Є ті, які опрацював певний розділ, фрагмент, є ще чимало не прочитаних.

– Про що мрієте?

– Ой, про тінь тропічної пальми на березі літнього моря. А якщо серйозно, то про перевагу компонентів спокою і затишку, про спокій батьків і твердість кроків у майбутнє, своє, близьких, держави.