Повідомити новину

Поширити:

Якось у соцмережі натрапила на соцгрупу під назвою “Наша Січ”. Її учасниками були молоді люди з різних міст і сіл країни. Як з’ясувалося, їх об’єднувало те, що вони відпочивали на Тернопільщині. І де в би думали? На справжнісінькій Січі! Молоді люди ділилися фотографіями, емоціями, розповідали цікаві історії. Тож я вирішила поспілкуватися із засновником Січі Володимиром Мосейком, наказним отаманом Тернопільського козацько-десантного екологічного осередку ім. Дмитра (Байди) Вишневецького, та розпитати, як і з чого все починалося… 
  Як з’ясувалося, Володимир Мосейко народився в селі Молотків Лановецького району. Після закінчення сільської школи вступив у Кременецьке училище на спеціальність електромонтажник. З юних років активно займався спортом. Більше того, пан Володимир став кандидатом в майстри спорту з легкої атлетики. Служив у десантних військах спеціального призначення ГРУ в Німеччині. 
Пан Володимир каже, після служби працював спортінструктором в колгоспі. Одружився, переїхав в Тернопіль та вирішив продовжити навчання, вступив у технічний університет, який закінчив із відзнакою. І вже 23 роки працює у цьому виші на посаді головного енергетика.
Окрім роботи, сім’ї, спорту, Володимир Мосейко завжди цікавився військово-патріотичним вихованням молоді. Змалку відчував велику любов і повагу до Батьківщини, тож ніколи не стояв осторонь проблем у державі. 
“У 2004 році я був активним учасником Помаранчевої революції. Перебував у комендатурі Жовтневого палацу з першого до останнього дня. Тоді вперше познайомився з українським козацтвом. Перейнявся духом цих звитяжних патріотичних людей”, – розповів чоловік.
Пан Володимир каже, що давно хотів об’єднати козацтво, десантників, афганців в одну велику структуру. Так, у 2013 році 2 серпня, на День повітрянодесантних військ, біля пам’ятника афганцям активно обговорювали це питання. І вже невдовзі, 6 жовтня, у Тернополі таки з’явився Козацько-десантний екологічний осередок імені Дмитра Байди Вишнівецького. Він об’єднав низку громадських організацій Тернополя.

“Ми займалися військово-патріотичним вихованням. Окрім того, створили кілька спортивних клубів, зокрема футбольний, баскетбольний, рукопашний. Осередок налічував 170 учасників.
Перше хрещення, на жаль, ми пройшли майданами. Взяли під охорону Тернопільський майдан спільно із Спілкою офіцерів, з небайдужими людьми. А також мали свою сотню на Київському майдані, звідки чимало наших хлопців одразу ж вирушили на схід, стали добровольцями в АТО. Пройшли Іловайськ, Дебальцеве, інші гарячі точки. Було багато поранених. Та, на щастя, з війни повернулися всі живими”.
 

Волонтерський рух

 
Певна річ, поки одні учасники козацтва захищали терени держави, стояли на обороні миру і спокою, інші повинні були їм допомогти. Так зароджувався в країні волонтерський рух.
«Ми, згуртувавшись, поїхали на схід. І там побачили, що військові вкрай потребують нашої допомоги. Так створили велику волонтерську групу, до якої увійшли громадські, бізнесові організації. Нам значно допомогли Ліга підприємців «Українська справа», фірма «Свій до свого по своє». Загалом більше 110 разів ми побували на передових позиціях Луганської та Донецької областей». 
 

Як будувалася Січ…

 
«Коли я повернувся з армії, у рідному селі Молотків створив клуб юних десантників. До слова, чимало учасників того клубу згодом теж служили в АТО. Богу дякувати, всі повернулися живими додому… Ось у цьому клубі ми й вирішили займатися військово-патріотичним вихованням», – розповів козак.
 Сьогодні, каже пан Мосейко, вони активно співпрацюють з управлінням сім’ї, молоді та спорту Тернопільської ОДА. Пишуть різноманітні проекти, які  реалізовують по всій Україні. Зокрема цьогоріч пан Володимир із побратимами теж виграли чотири проекти: «Волинсько-подільська Січ», «Булава», «Козацька Січ 2020» та «Єднання поколінь».
«Хотів би окремо зупинитися на проекті «Волинсько-подільська Січ». Починалося з того, що у нас виникло бажання на території області створити справжню Січ. Відтак, минулого року ми вирішили її побудувати на межі Тернопільської і Хмельницької областей, біля сіл Молотків і Лисогірка. Саме там колись пролягав польсько-український кордон, розташовані фортифікаційні споруди Першої світової війни, зокрема, окопи, бліндажі. Є Меморіальний комплекс. А ще там дуже мальовнича природа”, – розповів пан Мосейко. 
Чоловік каже, минулоріч вони приймали гостей з Луганської, Кіровоградської, Хмельницької областей. Загалом оздоровили більше 600 дітей.
Цьогоріч вирішили розбудовувати Січ. Спорудили там дерев’яні будиночки. Наприкінці травня вже мав відбуватися вишкіл. Однак, на заваді став карантин. 
“Та, попри все, цьогоріч ми плануємо оздоровити більше тисячі дітей зі всієї країни. Хотів би зазначити, що ми підписали Меморандум про співпрацю тернопільської громадської організації «Десантно-козацький рій» з Лановецькою адміністрацією та Теофіпольською районною радою Хмельницької області. Залучаються до розбудови Січі і фермери, і звичайні сільські жителі.
Певна річ, ми все облаштовуємо в українських традиціях. Чимало людей вже телефонують і з Попасної, і з Лисичанська, Волновахи, Гайворона, Дніпра, кажуть, що діти хочуть приїхати до нас. А ми з радістю їх зустрінемо, проведемо екскурсії замками Тернопілля”, – додав чоловік.  
За словами пана Володимира, перший заїзд планують на 12 червня. 
«У нас діють три, п’яти- та десятиденні табори. Окрім того, минулого року в селі Молотків нам вдалося реалізувати військово-патріотичний фестиваль «Молотківський лелека». Цьогоріч також плануємо провести його»… 
Направду кажуть, козацькому роду нема переводу. Допоки у нашій державі будуть такі звитяжні, героїчні, мудрі воїни, доти нам не страшний жоден ворог!
Зоряна ДЕРКАЧ