Хто головний ворог?

Природа людини, попри зусилля вихователів і священнослужителів, далека від досконалості. Людське і не зовсім людське (а то й звіряче) в ній нерідко переплетене. Я знаю, що у світі за межами нашого Тернополя є чимало грабіжників, убивць, гвалтівників, злодіїв, брехливих політиканів, нечистих на руку ділків, корисливих посадовців, різноманітних махінаторів, неадекватів, хамлюг і погано вихованих суб’єктів.
Оскільки доля розпорядилася так, що мешкаю в цьому місті, яке хтось колись в стані наркотичної ейфорії назвав “файним”, то мимоволі вся ота гидота в моїй уяві здебільшого зосереджена саме на його теренах. Така от особливість сприйняття світу, яку щоденні новини на сайтах не спростовують, а підтверджують.
Он турботливий син проштрикнув двома ножами тата і маму – щоб нікому з найрідніших людей не було прикро через недостатню увагу. Ось люблячий онук ледве не витряс зі старенької бабусі душу, вимагаючи від неї гроші. Он хтось дуже ображений від душі садонув ножем свого кривдника, мало не випустивши з того тельбухи.  Ось матуся, мабуть, задля розваги, натягла на голови своїх дітей поліетиленові пакети – вочевидь, щоб опісля легше дихалося маленьким. Он обікрадено могили… Он “шоферюга” втретє за рік попався за кермом “підшофе”… Он схоплено за “липку” руку чергового посадовця, який хотів “підлатати” свої фінансові справи, пообіцявши комусь щось залагодити. Он землю біатлонної бази роздали суддям і прокурорам. Он… Продовжувати цю тему можна дуже довго. І кінця їй немає – кожен наступний день обов’язково принесе щось нове, свіже…
“Вороги скрізь”, – із удавано серйозною міною промовляє іноді до мене під час зустрічей мій зовсім не позбавлений почуття гумору знайомий. Начитаєшся всіх цих повідомлень – і ладен бачити їх на кожному кроці. А хто ж найголовніший з них? “Як це – хто?! – здвигне плечима й підніме брову хтось достатньо свідомий і патріотичний. – Звичайно ж, Путін, Росія і всі їхні “лугандонівські” посіпаки! Від них нині всі наші біди!”
Не буду сперечатися – всі названі, звичайно, ще ті “редиски”. Але… Коли запитую себе сьогодні, що найбільше мені заважає, дратує і, загалом, позбавляє душевної рівноваги, то змушений чесно відповісти: чомусь не Путін вкупі з усією Росією, а звуки скандальної  новобудови, що зводиться неподалік. Її шум, гуркіт і скрегіт змушують регулярно морщитися і навіть тепер,  літньої пори, зачиняти вікна.
Оту будову “замутив” не Путін і не його “зелені чоловічки” – її ініціювали вишиванково-релігійно-патріотичні діячі (точніше сказати – ділки) рідної міськради. Наплювавши на думку громади, яка, немудра, їх обирала. В дружніх обіймах з бізнесом, достатньо “чистим”, щоб мати змогу мобілізувати ціле стадо “тітушок” для захисту своїх  інтересів.  Ці три структури для мене поєдналися в одне й нерозривне ціле. І змусили дійти до єдино можливого висновку: з такими щирими друзями і турботливим керівництвом міста зовсім немає потреби мати за ворога Путіна – вони цілком здатні його замінити…
Ігор ДУДА