02.02.2023 09:20

Повідомити про новину

Поширити:

24 лютого, коли ворог підступно напав на Україну, весь світ налякався. І поки одні боялися, ми, українці, гуртувалися. Стали однією великою родиною. Допомагали один одному, приймали в наших домівках незнайомих людей. І працювали, працювали, щоб допомогти нашим воїнам на сході.

Минуло сім місяців, ворог і надалі робить спроби заграбастати те, на що він не має жодного права. А ми, заручившись вірою, надією і великою любов’ю до своєї рідної землі, продовжуємо жити. І не просто жити, а розвивати нашу країну. Чого варті наші громади, які, попри все, розвиваються, шукають можливості, щоб допомагати іншим. У цій рубриці, дорогі читачі, ми розповідатимемо, як вирує життя у найуспішніших ОТГ нашої області. Яких зусиль доводиться докладати головам, щоб у цей буремний час все працювало…

Сьогодні розкажемо вам про зовсім  молоду, але водночас надзвичайно успішну громаду – Збаразьку. Ми поспілкувалися із її головою – талановитим управлінцем, відповідальним керівником і щирим українцем Романом Полікровським.

Молода, але перспективна громада

Роман Степанович активно відстоював реформу децентралізації, був учасником робочої групи при обласній адміністрації. Більше того, був період, коли пан Полікровський був єдиними в області дипломованим спеціалістом у цій сфері, оскільки відвідував спеціальні навчання в Києві й отримав відповідний сертифікат. Міський голова Збаража знав, як запровадити реформу в життя, та водночас зіткнувся з тим, що довколишні села не хотіли об’єднуватися, оскільки жили добре, мали хороший бюджет, на відміну від дальніх сіл, де були з цим труднощі.  Міському голові довелось докласти чимало зусиль, щоб люди повірили в реформу. І у 2020 році вдалося втілити намір у життя – утворити Збаразьку територіальну громаду.

«Наша громада є однією із найбільших на Тернопільщині. Ми об’єднали 54 населених пункти. Я працював міським головою ще до об’єднання. Тож добре знав обсяг своїх обов’язків. Певна річ, з часу об’єднання на нас очікувало багато нових викликів. Змінилася структура влади. Реорганізувались 23 сільські ради. З’явилася проблема із системою освіти. Адже є чимало шкіл, де навчаються до 15 дітей, вартість навчання сягає більше, ніж в Києво-Могилянській академії. Тож мусіли запровадити не простий і подекуди болючий процес реформування. Головне наше завдання було – дати дітям якісну освіту. Щодо побутового питання. Ми запровадили систему сміттєзбирання по селах і надалі продовжуємо її розвивати. Водночас шукаємо місце для власного паспортизованого сміттєзвалища із сортуванням відходів… Ще до того, як я став головою, у Збаражі не було достатньо комунальної техніки, відповідно, були розпродані гаражі комунального підприємства.  Тепер з’явилася інша проблема. Техніки є багато, тож тепер змушені будувати нові гаражі. Обслуговуємо дороги, маємо грейдер, який увесь час працює у населених пунктах громади. Хоча, якщо до кінця бути чесним, розумію, що і цього не достатньо.  Хотілося б, щоб дороги були ще більш якісного, направду, європейського рівня. Але все в процесі. Позитивна динаміка є, ми крок за кроком змінюємось в кращий бік. Ми – молода громада, але, переконаний, – дуже перспективна», – зазначив Роман Степанович.

Голова ОТГ розповів, що у Збаражі першими в області запустили ЦНАП, який відповідає європейським зразкам. Розмістили його в колишній будівлі міської ради, реконструювали її.

«Тепер жителі нашої громади мають змогу на місці скористатися різноманітними послугами, відразу ж оплатити їх, не тратити час на біганину по різноманітних інстанціях. Також успішно в ЦНАПі працює коворкінг центр», – додав пан Полікровський.

Про перші місяці війни і потужний волонтерський рух

Збаразька громада прожила в статусі ОТГ трохи більше року, як на долю українців випало нове, вкрай важке і болюче випробування – війна. Довелося прилаштовуватися і надалі працювати, дуже багато працювати, щоб було затишно як жителям громади, так і людям, які втікали від ворожих обстрілів.

«Початок війни для всіх українців став справжнім жахом, болем… Ніхто й припустити не міг, що вона буде аж таких масштабів. Ми відразу зрозуміли, що війна – це не привід, щоб опускати руки. Зібралися всією командою і розробили план для подальших дій. Перший місяць я разом із працівниками буквально жив у міській раді, майже не бачив ні дружини, ні дітей. Ми зіткнулися з неабиякими труднощами, випробуваннями, які мали пройти разом. При міськраді створили волонтерський штаб. Почали приймати біженців з різних куточків України. Оскільки були однією із найближчих громад до обласного центру, то багатьох біженців відправляли саме до нас. Ми підготували спальні місця у великому спорткомплексі, де зрештою й селили людей. Там могли розмістити одночасно сотню людей. Створили для них всі належні умови. На наш клич про допомогу відгукнулися міста-побратими. Від ним ми отримали все необхідне. Активно підключилися й наші старости, які допомагали розміщати людей у населених пунктах. Були задіяні усі заклади освіти, охорони здоров’я», – розповів Роман Степанович.

Очільник громади додав, що від добродійників почала надходити велика допомога у вигляді медикаментів. І, що найважливіше, меценати взялися передавати автомобілі «швидкої допомоги».

«Хотів би зазначити, що наша міська рада передала близько 40 «швидких» для потреб ЗСУ. Це відбувалося завдяки фонду Ігоря Вітенька, вихідця зі Збаражчини. Здебільшого автівки доправляли нам з Бельгії. Ми тут приводили їх у належний бойовий стан».

У Збаразькій громаді запрацював надзвичайно потужний волонтерський рух. Всі разом активно взаємодіють, закуповують амуніцію для воїнів, шиють форму тощо.

Допомога біженцям і сім’ям військових

«Офіційно на території громади перебувало більше п’яти тисяч переселенців. Частина поїхали за кордон, зараз залишилося близько трьох тисяч людей з регіонів, де ведуться бойові дії. Ми намагаємось всіляко їм допомогти, підтримати. Співпрацюємо з різноманітними фондами, громадськими організаціями», – поділився голова.

Також Роман Степанович розповів, що у Збаразькій громаді діє програма із заготівлі дров для сімей військовослужбовців. Проблема надзвичайно складна. Адже дрова дуже важко дістати, скрізь великі черги.

«Та ми знайшли певний вихід. Насамперед використовуємо на дрова дерева, які можемо законно зрізати, тобто ті, що загрожують безпеці людей. Задіяні всі працівники чоловічої статі міської ради. Нещодавно я особисто брав у цьому участь. Та хотів би зазначити, що у нас все відбувається за чергою. Всіх забезпечити одночасно не реально. Передусім, намагаємось допомогти сім’ям загиблих військових, зниклим безвісти у зв’язку із війною, багатодітним, тим, що перебувають у складних обставинах тощо».

Психологічна підтримка для потерпілих у війні

Роман Полікровський зазначив, що у складний воєнний час дуже важливо подбати про психічне здоров’я людей. Зараз ми всі перебуваємо у великому стресі і напрузі. Що й говорити про людей, котрі зазнали великих втрат, покинули все і приїхали на Тернопільщину.

«Завдяки співпраці з одним із благодійних фондів, у Збаражі з’явиться так звана Ситуаційна кімната. Там працюватимуть відповідні спеціалісти, психологи, котрі надаватимуть усю необхідну допомогу. Туди можуть звернутися і ті люди, котрі зазнали домашнього насильства. Звернутися туди можна цілком анонімно».

Підготовка до кризової зими

Роман Полікровський розповів, як у Збаразькій громаді борються із кризовими ситуаціями, спричиненими війною. Найперше у Збаражі відновили декілька помпових криниць. Тож у разі вимкнення електроенергії, люди без води не залишаться.

«Також зазначу, що у нас скрізь артезіанські свердловини. Кожну із них забезпечити безперебійним живленням не можливо, але у нас є пересувний генератор, який накачуватиме воду у башту і їхатиме далі. Тобто ми точно не залишимося на тривалий час без води.

Також хотів би зупинитися на питанні очисних споруд. Вони у нас працюють найкраще в області, за всіма показниками. Раніше у місті інколи відчувався неприємний запах, адже всі стічні води йшли у нашу маленьку річку Гнізну. Тож питання водозабезпечення і якості питної води у нас на дуже високому рівні».

Що стосується проблем з опаленням. У Збаражі немає централізованого опалення. Тож якщо, борони Боже, стануться труднощі з газом, у домівках буде холодно. У міській раді передбачили і цю проблему.

«У кожному населеному пункті буде пункт обігріву, де стоятимуть буржуйки на твердому паливі. Їх облаштують у школах, сільських радах, ФАПах, тобто у місцях, де є відповідні укриття.

У лікарні є твердопаливні котли, тож медзаклад повністю забезпечений опаленням, дизельними генераторами для електроенергії. До опалювального сезону все готове», – зазначив голова.

Бізнес під час війни

Одним із напрямів роботи ОТГ – було питання релокації підприємств з інших регіонів. Збаразька громада активно включилися, щоб залучати бізнес, що потерпів від війни. Очільник громади каже, що зараз на території громади відкрили свої підрозділи два великі підприємства. Одне із них –  «Талан» – фабрика, що виготовляє взуття, зокрема і військове. Друге – горілчане підприємство «Прайм», на базі заводу «Калганов». Тож, попри війну, у громаді створили нові робочі місця. Окрім цього, на території цукрового заводу будують великий елеватор.

«З негативу. У нас з перебоями працює один із найбільших кар’єрів України – Тернопільський кар’єр. Він був найбільшим платником податків у наш бюджет, а зараз працює на половину своєї потужності.

Хотів би зазначити, що ми маємо територію для розміщення індустріального парку. Там дуже вигідне географічне розташування, гарна локація. Приємно, що до розвитку громади зараз активно долучаються переселенці. До прикладу, молоді хлопці приїхали до нас з іншого регіону, за кілька днів орендували приміщення і вже відкрили своє кафе. Показали приклад, що за жодних обставин не можна опускати руки і завжди знаходити свою нішу у житті», – наголосив голова.

Співпраця з обласною радою

Роман Полікровський висловив слова вдячності владі області. За розуміння і підтримку в тих чи інших питаннях.

«Вдячні за ремонти доріг. Планували будівництво ще одного плавального басейну біля спорткомплексу. Загалом було дуже багато планів, але війна відклала їх на потім. Та переконаний, після перемоги ми таки втілимо їх у життя».

Наостанку

Ми – незламні. Навіть у час війни у Збаразькому спорткомплексі проходив міжнародний турнір з вільної боротьби, у листопаді буде чемпіонат України.

Також у цей нелегкий час вдалося відновити один із аварійних мостів, який зараз виглядає, мов картинка. Разом із власниками підприємства «Радехів цукор» відновили гідроспоруду на Базаринецькому ставі, там була загроза прориву дамби, що могло призвести до екологічної катастрофи… Роман Степанович каже, вони за жодних обставин не впадають у відчай, не сидять, склавши руки. Ремонтують, будують, відновлюють…

«Спілкуючись з воїнами з передової, чую: «Ви повинні жити, розвиватися. Якщо ви всі складете руки й опустити голови, це нам не допоможе. Ми маємо знати, що ви живете і розвиваєтесь!»

Велика проблема, коли люди перестають вірити у свою країну. Вірте! Я переконаний, що після перемоги у нас буде потужний розвиток. Весь світ почув, хто такі українці. Завдяки нашим безстрашним, незламним збройним силам на нас попереду чекає лише світле майбутнє у процвітаючій країні!» – сказав на завершення голова Збаразької громади.

Все буде Україна!

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.