Фрагменти футбольного 2021-го

Цей футбольний рік, під час якого футбол продовжував боротися і з коронавірусом, і зі своїми власними специфічними болячками, запам’ятається багатьма неординарними подіями. Спробую виокремити ті з них, які, на мою суб’єктивну думку, є найважливішими. Як у позитивному, так і негативному аспекті.  Отже:

1. Вихід збірної України в чвертьфінал Євро-2020

Сам собою цей факт звучить доволі бадьоро, але коли починаєш розбирати шлях команди на складові, то все виглядає не так яскраво. Позитив: короткі фрагменти матчу з Нідерландами, перший тайм гри з Північною Македонією, епізоди і фініш поєдинку з Швецією. Негатив: “недотягнули” у грі з тими ж Нідерландами, суцільні нерви у другому таймі з македонцями і тривалі проміжки – зі шведами, повністю провалені матчі з Австрією і Англією.  Все ж, у історію збірної вписане небачене досі досягнення: вихід в 1/4 чемпіонату Європи.

2. Перемоги над Фінляндією та Боснією і Герцеговиною і вихід у play off ЧС-2022

Нічийний “закреп”, який вразив збірну ще за Андрія Шевченка, загрожував продовжитися і за нового тренера – Олександра Петракова. Зовсім зайва нічия (2:2) в Казахстані, зовсім незайва – в Києві з Францією (1:1) і абсолютно непотрібна – у Львові з боснійцями (1:1) ставили під великий знак запитання можливість претендувати на поїздку наступного року в Катар. Однак у вирішальних поєдинках на виїзді з Фінляндією (2:1)  та з Боснією і Герцеговиною (2:0)  команда  виявила не найбільш характерні для неї  цілеспрямованість і волю до перемоги.  Чи вдасться продемонструвати їх у березні у стиковому матчі (матчах?)? Найперше – з простакуватою, але впертою Шотландією. Теж на виїзді.

3. Фінал Кубка України в Тернополі

“Файне” місто таки отримало обіцяну можливість провести головний кубковий матч сезону в країні між “Динамо” і “Зорею” (1:0) – через рік після того як обіцяний попередній у нього забрали. Приїзд “Динамо” на чолі з М.Луческу викликав ажіотаж серед зовсім не пересичених подібними подіями шанувальників футболу міста і області, а заповнені трибуни (попри оголошені напередодні доволі жорсткі правили пропуску на стадіон) нагадали про ще одну особливість нашого краю: “Закон каже одне, а ми робимо так, як вважаємо за потрібне”…

4. Провал українських клубів у Єврокубках

Спершу  вилетіли ще на дальніх підступах “Колос” і “Ворскла” – не витримали натиску могутніх суперників з Казахстану і Фінляндії. Далі, як на зло, жереб підсунув для “Динамо” і “Шахтаря” найгірше, що міг підсунути. До того ж, для гірників таким найгіршим і, як з’ясувалося, нездоланним виявився не лише “Реал” та “Інтер”, а й молдовський “Шериф”. Як наслідок – останні місця обох наших грандів у своїх групах. На цьому тлі передостаннє місце “Зорі” у групі Ліги конференцій сприймається ледь не як певне досягнення. Втім, стримати наше повільне, але невпинне сповзання вниз у рейтингу УЄФА воно не змогло…

5. Перехід Віталія Миколенка у “Евертон”

Доволі несподівана і справді неординарна подія в українському футболі. Це вам не перехід з “Інгульця” в “Минай” чи в зворотному напрямку. Досі в АПЛ відносного успіху досягали не ті українські футболісти, які орієнтовані на атаку (Воронін малопомітною тінню промайнув у “Ліверпулі”, перехід Шевченка з “Мілана” в “Челсі” був визнаний як вкрай невдалий, Ярмоленко вже добряче нагрів лаву запасних “Вест Хема”, Зінченка в “Манчестер Сіті” коуч Гвардіола “переробив” на захисника і, здається, здебільшого випускає на поле тоді, коли встане “з тієї ноги), а простакуватий, але надійний захисник Лужний, який за 4 сезони провів 75 матчів за “Арсенал”. Щодо перспектив Миколенка думки різняться: одні вважають переїзд в Ліверпуль своєчасним, інші ж переконані, що для англійського футболу Віталій ще “сируватий”. Побачимо…

Ігор ДУДА