Файне місто Тернопіль! Хто проти?

 …Черговий ювілей Тернополя. Урочисте зібрання в драматичному театрі. Зал переповнений. Грає оркестр, співає великий хор філармонії… Керівники області та міста, депутатський корпус, громадськість активно долучаються до виконання гімну обласного центру:
Я мав 17 років
Я вчитися не хтів
Я втік від мами з татом
Я болт на все забив
В Тернополі торчав
Катав у ширку дімідрол
Я ненавидів поп
І слухав тіко рок-н-рол
З особливим натхненням чоловіча еліта краю у вишиванках співає другий куплет:
Я там зустрів чувіху
Їй шістнадцяти не було
Зовсім малолєтка
Але в ліжку як акула
Я з нею все забув
Тим часом поважні жінки, згадуючи молодість, не соромилися сліз…
Маячня, ідіотизм, скажете ви? Недолуге фантазування? Згоден. Але в такому випадку, хто мені пояснить, чому досі триває дискусія про те, чи ця пісня може бути гімном Тернополя? Бо вона, ця дискусія, або надумана, або дурнувата? Або дурнувато надумана? Використовуючи наступні слова з відомої пісні «Братів Гадюкіних», усім учасникам цієї суперечки варто «під с…ку надавати».
Але… Є у цьому музичному витворі те, що стало нашою візитівкою, нашим брендом, нашим слоганом… Чим хочете, але нашим! Маю на увазі слова «файне місто Тернопіль». Повірте, наші сусіди усе віддали б, щоб звучало на всю Україну «файне місто Львів» чи «файне місто Ужгород». Але, дякувати Богу, тільки Тернопіль – файне місто.
Чесно кажучи, «Братам Гадюкіним» за ці три чудових слова годилося б добряче заплатити. Але тільки за цих три слова. Бо все інше – рок-н-рол.
Михайло ЛИСЕВИЧ