Енергетичні місця Тернопільщини

Можливо, хтось скаже, що вірити у якусь надприродну містику смішно, але, погодьтеся, ви, мабуть, неодноразово відчували спад енергії, тільки пояснювали це  втомою, невдалим днем тощо.
Однак пригадайте, чи бувало, що після спілкування з кимось почувалися втомленими? Людину, яка забирає в нас енергію, називаємо енергетичним  вампіром, після контакту з яким часом безпідставно з’являються негативні емоції.
А може, вам некомфортно було перебувати у якомусь місці, наприклад, на перехресті доріг? Відомо, що у народних віруваннях воно є певною межею між  людським  світом і початком потойбічного, міфічного. Перехрестя вважалося осередком перебування «нечистих» сил.
Наші предки вірили, що саме на перехрестях найбільше «підливали»  та «підкидали» хвороби. Зокрема, у Чистий четвер перед Пасхою хворих дітей купали, а воду до сходу сонця виливали на перехрестя. Таким чином вірили, що хто вступить у ту воду, на яку «виговорювали» хворобу, той її візьме на себе.
Подекуди й донині збереглася традиція лікувати окремі захворювання «викачуванням» курячих яєць, одне з яких обов’язково потрібно викинути на роздоріжжі.
Тому недобру,  негативну енергетику таких місць намагалися нейтралізувати. Для цього на перетині доріг встановлювали хрести і фігури. А тим, хто минав роздоріжжя, радили перехреститися, щоби подорож була щасливою.
Варто зауважити, що в сучасному світі напасті з перехресть модернізувалися. Якщо раніше туди «підкидали» хвороби, то нині там часто трапляються дорожньо-транспортні пригоди. А захищати людей уже нема кому, бо фігури чи хрести, які встановили наші прадіди, не збереглися. Їх зруйнували у часи комуністичного атеїзму.
То як же людям захищатися від темних сил? Де набиратися позитиву і доброї енергії?
Позитивна енергетика –  в намолених місцях
Можливо, ви відчували, наскільки сильною є позитивна енергетика у намоленому храмі. Варто зауважити, що на Тернопільщині, окрім Зарваниці і Почаєва, таких місць є надзвичайно багато. Це – храми з давніми чудотворними іконами, монастирі або місця, де вони колись були. Безперечно, що їх відвідування дає великий заряд позитивної енергії. Про кожне з цих місць можна писати окрему статтю. Але нині я хотів би зупинитися на менш відомих, так званих місцях сили.
А  може, і правда…
Студенти, які брали участь в археологічних розкопках на Тернопільщині, неодноразово були свідками, як археологи залучали до досліджень «вурдалаків». Так називали в студентських колах лозошукачів, які за допомогою рамок (біолокації) намагалися віднайти місця давніх поховань.   Ще дотепер розповідають, що нерідко й самі археологи використовували нестандартні прийоми. Зокрема, один із наших тернопільських науковців-археологів, коли впродовж тижня йшов дощ і роботи не проводили, вийшов на гору, виламав гілляку і з нею бігав навколо місця розкопок, щось незрозуміло бурмочучи. І небо, яке повністю було затягнуте густими хмарами, за 10 хвилин  розвиднилося, з’явилося сонце. Довелося бідолашним студентам братися за лопати і йти на розкоп. Пригадалася ще одна кумедна історія. Пізно ввечері до студентів-археологів прийшли місцеві молоді люди і нецензурним гамором розбудили «вічного пішохода», світлої пам’яті добряка Ігоря Герету. І він, сонний, з розпатланим волоссям, вискочив із намету… Достеменно не знаю, яким постав тоді пан Ігор у білій футболці та у світлі місяця перед місцевими батярами, але вони лементуючи втікали, охоплені жахом… Потім обходили місце розкопу десятою дорогою, а селом поповзли чутки, що студенти розкопали привида. Старші люди, проходячи недалеко від табору  археологів, навіть хрестилися…
Зрештою, достатньо жартів.
Місце, де хмари чіпляються верхів’їв дерев і падають зорі
Гора Уніас з давньоруським городищем – місце позитивної енергії в Шумському районі. Недарма тут часто проводять пластові вишколи. А неподалік, на Даниловій горі, нині відбувається фестиваль «Братина». Тут краса природи заворожує. Справді, це надзвичайно сильне джерело енергії неподалік літописного Данилова. Але не для всіх. Передусім, для добрих, щирих людей. Це місце не терпить сварок чи суперечок. Люди мають бути позитивно налаштованими, тоді зможуть почерпнути надзвичайно багато енергії. Воно і не для тих, хто чинив   зло і не розкаявся. Особливо небезпечне для «чорних» археологів. Дерева, які оточують гору, як і вода, мають надзвичайну пам’ять.
Місце туманів і блискавиць
Гора поблизу села Капустинці Чортківського району –  місце, яке досі не пробачило людей. Воно наповнене негативною енергетикою. Тут колись давно відбувалися трагічні події, битви. Про них побутує кілька переказів. А в 1971 р. радянські атеїсти зрівняли з землею  вали городища і кладовище (могили 15-17 ст.). Ще донині жителі сіл Капустинці і Милівці  намагаються обходити цю гору. Тут дуже легко постраждати від удару блискавки.
Між трьома церквами
Тернопіль теж має місце позитивної енергії. Ще здавна жителі міста вірили: якщо стати орієнтовно посередині між Надставною (Воздвиження Чесного Хреста), Середньою (Різдва Христового) церквами і архікатедральним собором Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (перед тим, за деякими джерелами, тут була Марійська церква) і про щось попросити Господа, він обов’язково вислухає і допоможе.
Між трьома горами (горбами)
Монастириська, Вороняча (Вороняче око) і Лиса гори надзвичайно живописні місця, розташовані поблизу сіл Дубівці Тернопільського і Чумалі та Опрілівці Збаразького районів. Про кожну з них існують перекази і легенди. Найбільше їх про Монастириську – улюблене місце відпочинку молоді з навколишніх сіл. Тут надзвичайно багато позитивної енергії. За переказами, на цих трьох горбах у дохристиянські часи стояли дерев’яні ідоли язичників, які після прийняття  християнства були чи то спалені, чи скинуті у багатоводну на той час річку Гніздечну. Натомість ранні християни звели на горі Монастириська дерев’яну церкву і монастир. За кілька кілометрів, у напрямку Новиків, є місце, сповнене негативної енергетики. Тут колись було село Нетреба, знищене тричі: радянською владою, німецькими нацистами і під час польсько-українського протистояння.
Віктор КАРПОВИЧ
(Продовження буде)