Дивак з Тернопільщини, який боровся із «системою»

Цього чоловіка із Гусятинщини  багато суддів  згадують «незлим тихим словом»…

Мабуть, ще у жодній судовій справі в Україні ще не було стільки відводів суддів, як у цій. Усі судді Гусятинського суду подали самовідвід, врешті справу розглядали у Чорткові, де теж частина людей у мантіях відмовилася здійснювати судочинство, та одній судді усе таки випало те, чого так остерігалися інші. В апеляційній інстанції те ж саме – одних суддів «відводив» позивач, ставлячи під сумнів їхню безсторонність, інші «самовідводилися», причому так масово, що справу передали у Хмельницький апеляційний суд.  Скарги на суддів у Вищу раду правосуддя, безперервні оскарження процесуальних документів – так тривало декілька років… Чоловік домігся того, чого прагнув, щоправда, лише частково…

Усе почалося з того, що у 2015 році житель Гусятинщини став жертвою шахраїв. Як він згодом опише ситуацію у позовній заяві, йдеться про злочинну організацію шахраїв. Чоловік невідкладно звернувся до Гусятинської райполіції із заявою, вказав прізвища злочинців, номери їхніх телефонів, банківські картки. І сподівався, що пройдисвітів затримають по гарячих слідах. Але йому відмовили у відкритті кримінального провадження,  і лише через місяць, після багаточисельних скарг до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, відомості внесли до ЄРДР і відкрили кримінальне провадження. Але, як стверджував чоловік,  і після цього слідчі дії не проводились. Потерпілому доводилося оскаржувати у суді  бездіяльність поліції. Десь через рік виглядало так, що нарешті буде складено обвинувальний акт щодо винуватців, але у прокуратурі вирішили  передати справу на досудове розслідування до Дрогобицького райвідділу поліції. Тут розслідування зовсім заштопорилося, й справу періодично закривали. Між тим, чоловік стверджував, що злочинці,використовуючи ті самі номери телефонів і банківські рахунки, продовжували ошукувати людей.

Не домігшись належного розслідування, житель Гусятинщини звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди – «до Держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третіх осіб: Президента України, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої Ради Правосуддя про відшкодування моральної шкоди шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з Державного бюджету України в користь позивача в розмірі 10000000 (десяти мільйонів) гривень, завданих порушеннями органами державної влади його прав і свобод, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод» (цитата із судового рішення).

Власне, при розгляді цієї справи було стільки відводів суддів. Чоловік нічого не домігся ні в першій інстанції, ні апеляційній. Висновки суддів зводилися до того, що позивач не довів належними доказами те, що йому заподіяно моральну шкоду.

І ось – справа у Верховному Суді. На відміну від суддів нижчих інстанцій, тут звернули увагу на неефективність та надмірну тривалість розслідування у кримінальному провадженні. Про це свідчили відповіді з Дрогобицької прокуратури, зокрема про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування, констатація про вкрай неефективне розслідування, безпідставне затягування строків.

«Вказане свідчить про надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальній справі, яка за своїми обставинами (позивач стверджував, що невідома особа вчинила щодо нього шахрайські дії, внаслідок яких він у липні 2015 року здійснив банківський переказ на суму 2 400 грн) та правовою кваліфікацією (частина перша статті 190 КК України) не є складною. Розслідування кримінального провадження, розпочатого 14 серпня 2015 року, на дату звернення до суду позивача з позовною заявою у листопаді 2020 році становило більше 5 років. За такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження, або звернутися до суду з обвинувальним актом.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Слідчими не вжито належних заходів до встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення та прийняття законного рішення у кримінальному провадженні», констатовано у постанові Верховного Суду.

Відтак наприкінці вересня у Верховному Суді рішення нижчих інстанцій скасували, винесли нове рішення – про часткове задоволення позовних вимог.  Постановлено стягнути з державного бюджету  в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 тисяч гривень.

Зважаючи на те, що чоловік прагнув 10 мільйонів гривень, а отримав лише 5 тисяч, навряд чи можна розцінювати як судову перемогу. Однак він достоту «потряс» правоохоронну та судову системи, які неохоче розслідують справи про шахрайства, а почасти відверто ігнорують.