Духовний світ поезії Ганни Костів-Гуски

До дня народження поетеси
Ганни Костів-Гуски з Борщова
Нині чимало поетів пишуть вірші на релігійну тематику. Воно й не дивно, адже кожне щире поетичне слово – це віра у вічне, це добро і зло, це любов і зрада, це відданість і підступність, тобто ті істини, якими живемо.
Ганна Костів-Гуска завжди тяжіла до духовної лірики, і навіть у часи тоталітарної системи всупереч панівній ідеології намагалася сказати більше про душу людини.
Збірку «Голгофа» авторка присвятила 2000-літтю Різдва Христового. Пройшовши в поетичній уяві шляхами Спасителя, поетеса змушує читачів відчути спекотні вітри Палестини, таїну маленького Назарета, духовно омитися у водах пророчого Йордану і внутрішньо здригнутися від Юдиної зради і розп’яття Христа на Голгофі. Осмислення і співпереживання хресних мук Спасителя, напевно, найголовніший мотив зібраних тут поезій.
Книга «Голгофа» об’єднала у собі роздуми автора над Євангелієм, Книгою пророків. Але хресна дорога Спасителя, що закінчується на Голгофі, для нашого народу пройшла крізь тисячоліття. І саме це надихнуло поетесу на створення наступної збірки «Страсна дорога», яка вмістила у собі і Голгофу Спасителя, і голгофу нашого народу.

Роксолана Яловега
У цій книзі роздуми над минулим і майбутнім України, долею відомих діячів, призначенням поета на землі. Ці дві книги Ганна    Костів-Гуска присвятила земному життю Ісуса Христа, Його страстям і Воскресінню, а також національному самоутвердженню українського народу.
Збірки поезій громадянського та духовного звучання «Страсна дорога» і «Голгофа» – голос не лише громадянина, патріота, але й аналітика – як сучасних суспільних процесів, так і минувшини, зрештою, християнського обов’язку перед майбутнім.
Ці дві збірки  – віддзеркалення тернистого шляху українців до своєї найвищої мети. Поетеса вірить у зірку України. Хоч би якою не була терниста дорога до справжнього світла:
І ніч пройде,
І день заступить ранок…
Лишається як вічність:
Україна.
У своїй поезії Г. Костів-Гуска просить не опускати рук, гордо розправити плечі і йти за своєю совістю. Вона кличе підніматися з колін, підносити свої серця до Господа і  топтати стежку до миру і щастя, несучи в собі неопалиму купину самопожертви. Пані Ганна вірить, що дороги України – це дороги до щастя і добробуту. Дуже нелегкі, дуже тернисті, але здоланні.
Роксолана  ЯЛОВЕГА,
студентка 4 курсу
Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича