Доля повінчала його з піснею

До 75-річчя від дня народження відомого педагога,  фольклориста, краєзнавця, літературознавця, самодіяльного композитора, художника та громадського  діяча Василя Подуфалого.
Василь Михайлович Подуфалий поклав на вівтар свободи України свою силу, енергію, служив своїй землі і народові. Один з перших відкривачів імені забутого на Україні письменника Богдана Лепкого та його родини, завідувач музею родини Лепких, лауреат літературно-мистецької премії братів Богдана і Левка Лепких, організатор відкриття першого в світі пам’ятника Богдану Лепкому.
Василь Михайлович Подуфалий народився 7 травня 1941 року в селі Жукові Бережанського району на Тернопільщині.
Батько, Михайло Васильович, загинув на початку війни в 1941 році, а в 1946 році мати – Марія Василівна.
Після смерті матері Василя усиновила тітка Теодозія Королишин, виховувала разом з сином Євгеном в патріотичному, націоналістичному дусі (була зв’язковою УПА).
Закінчивши в 1957 р. Бережанську середню школу №1, юнак вступив на філологічний факультет Львівського педагогічного інституту. Навчався також в студії образотворчого мистецтва при педінституті.
Першим місцем педагогічної праці Василя Подуфалого була школа в Августівці Козівського району.
Після повернення з армії у 1964 році Василь Подуфалий був направлений на роботу вчителем у с. Куропатники Бережанського району. Саме тут він зустрів свою дружину Дарію.
Але де б він не працював, його завжди тягнуло до рідного гнізда. І у 1979 році сім’я Подуфалих переїхала жити у Жуків. Тут Василь Михайлович працював не лише вчителем, а ще й завідувачем музею родини Лепких. Він провів величезну роботу зі збору матеріалів для відкриття експозиції майбутнього музею.
Василь Подуфалий був надзвичайно творчою людиною. За своє коротке життя створив музику до 300 пісень на слова різних авторів, зібрав, упорядкував і видав близько двадцяти пісенних збірок, зробив десятки цінних науково-дослідницьких розвідок і статей.
Перші його публікації про зібраний різножанровий народний пісенний фольклор з’явились у журналі «Народна творчість та етнографія» у 1963 році.
В особистому архіві В. Подуфалого налічується понад дві тисячі високомистецьких зразків народнопісенного фольклору.
У 1990 році в Тернополі вийшли впорядковані Василем Подуфалим три випуски стрілецьких пісень: Р. Купчинського «Як з Бережан до Кадри», Л. Лепкого «Чуєш, брате мій…» і М. Гайворонського «Повік не зів’яне». У 1991 році впорядкував і видав збірку пісень Б. Лепкого «До волі з неволі», а в 1992 році – збірку пластових пісень «Гей, мандрують пластуни», першу із чотирьох збірок «Повстанські пісні» та збірку найкращих поезій повстанців-упівців “Повстанська муза». У 1993 році у співавторстві з В. Хомою митець упорядкував і видав збірку «Народні пісні з-над Стрипи». До 80-річчя героїчної битви УСС на Лисоні В. Подуфалий упорядкував і видав збірку стрілецьких пісень «Ой ідуть стрільці з Бережан», перевидав народний співаник «Сто сорок пісень».
Останньою збіркою, яку встиг упорядкувати і видати Василь Михайлович, була збірка пісень «Журавлі» на слова Лева Лепкого.
Василь Подуфалий – автор низки літературно-критичних та дослідницьких статей про І. Франка, Марка Мураву, Б. Лепкого, В. Гнатюка, А. Чайковського, А. Лотоцького та ін.
Він мав ще багато творчих задумів: готував до видавництва збірку пісень, музику яких створив на слова різних авторів, планував видати збірку просвітянських творів «Сонце Просвіти», «Мамине свято», гаївок Тернопільщини, а також монографію про бандуриста-віртуоза, поета та художника, композитора Зіновія Штокалка.
Творчу і педагогічну працю Василь Михайлович тісно поєднував з політичною діяльністю, у вир якої поринув наприкінці 80-х років. Він був одним із перших членів Народного Руху України на Бережанщині. Брав активну участь в усіх подіях, пов’язаних з відродженням України.
20 травня 2000 року важка недуга обірвала яскраве життя, повне сил, енергії, світлих творчих задумів.
Його немає серед нас, але творча спадщина митця житиме у віках. Він завжди залишиться в пам’яті, як людина титанічної праці, широкого кругозору, як патріот своєї землі. Його друзі – Казимир Ярема і Богдан Кусень видали біографічну книжку “Василь Подуфалий – життя і творчість”. На пам’ятнику на могилі Василя Подуфалого (автор барельєфу – скульптор Олесь Маляр) викарбовано слова Б.Кусеня:
Замовк баян… Мовчить папір…
Не ляжуть ноти більш на нього,
Про тебе пам’ять є, повір –
Та жаль, нема тебе живого…
Бережанці свято шанують пам’ять свого краянина, вчителя, композитора і краєзнавця Василя Подуфалого. У  2001 році йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бережани». В рідному Жукові, у приміщенні музею родини Лепких, в окремій кімнаті зібрані його праці, картини.
Богдан КУСЕНЬ, Казимир ЯРЕМА, Валерій ЗАЛІЗНИЙ,
члени товариства імені Богдана Лепкого