Світ дитинства має бути наповнений радістю, казкою, грою, і аж ніяк не слізьми та тривогами. Але сувора дійсність перекреслила наші найкращі плани, вкрала сонячні мрії та сподівання. Зазіхнула вона і на дитинство, накинувши на нього чорне покривало військового часу.
Дошкільний навчальний заклад № 1 Чортківської міської територіальної громади першим серед дитсадків, після вимушеного простою, відчинив двері для малечі. Для 18 дітей із вимушено переміщених сімей став родинним затишним домом.
А ви знаєте, що відбувається в дитсадку, коли крає простір звук сирени? Заклад стає мурашником. Медичні працівники, кухарі залишають свої робочі місця і притьма біжать до малюків. Їхні дії в надзвичайних ситуаціях відточені до дрібниць.
Вони допомагають одягати, взувати. Якщо діти сплять, то будять і виводять або й виносять в укриття наших вихованців. Уся злагоджена метушня триває 5-8 хвилин.
А в укритті життя продовжується. Перебуваємо там уже великою дитсадковою родиною. Серед якої діти, що вже встигли повернулися з-за кордону, і ті, що знайшли прихисток в нашому місті, вимушено залишивши рідні розбомблені домівки.
Бувало і по три години чекали ми відбою. Діти в укритті і їли, і спали, і навчалися, і гралися. Ці маленькі люди з дорослими судженнями про ситуацію розуміли, що так треба.
За час роботи закладу з травня минулого року ми пережили 111 тривог і перебували в укритті загальною кількістю — 140 год. 21 хв.
Це тільки статистика.
Я більше нічого не хочу цим сказати, бо не вистачить слів про перерваний сон, дитячі страхи, стривожені дитячі серденька в невеселих реаліях сьогодення. Зі щирою молитвою та великою подякою зустріли ми захисників у День Героїв. На них уся наша надія. Адже наші вихованці, як і всі ми, чекаємо найбільшого свята — Перемоги.
Сучасних дітей називають дітьми повітряних тривог, а так би хотілося назвати їх дітьми мирного часу та щасливого дитинства…