Липці – село в Харківській області, через яке протікають річки Харків та Липець. Як повідомляє сайт “Мій Харків“, тут знаходяться старовинні кам’яні кар’єри, Липецькі печери, які подобаються спелеологам та любителям підземних прогулянок.
Село Липці заснували козаки війська Богдана Хмельницького у 1655 році. У 1658 році Липці стають сотенним містечком Харківського полку, що захищав північні кордони краю від набігів кримських татар. Тут звели дерев’яно-земляні укріплення, залишки яких збереглися і сьогодні. Липці були другим за розміром населеним пунктом у Харківській губернії після Дергачів.
Сьогодні у Липцях працюють середні школи, бібліотека, будинок культури, лікарні та магазини. Існує стадіон імені Ю. П. Тарасова, свій футбольний клуб. На території Липцівської сільради створено Трав’янське водосховище. Працює швейна фабрика.
Головною пам’яткою Липців є Липецькі печери. Тут знаходиться комплекс найдовших антропогенних печер, які датуються початком вісімнадцятого століття та мають загальну довжину ходів 900 метрів. Сьогодні допустимий для відвідування стан печер підтримується завдяки зусиллям спелеологів та краєзнавців.
Цікаво, що камінь, який видобувають із печер, використовувався під час забудови старого Московського тракту, збудованого у 18 столітті. У 18-19 століттях, за правління Катерини Другої тут видобували піщаник.
Каменоломні були досить великі, з входами з двох боків балки та порядною висотою склепінь. У повоєнні роки тут знайшли шухляду гранат, що збереглися з часів бойових дій. У каменоломнях дуже м’який ґрунт і багато переходів між кімнатами вже засипані.
Відомо кілька доступних входів у Липецькі печери. Одна з печер має складну систему ходів, площею 380 м та досить просторі «кімнати». Найдовша печера – 650 м. У печерах стабільний мікроклімат — температура будь-якої пори року приблизно 13 градусів, немає протягів та висока вологість. Тому тут мешкають кажани. Їх вивчають студенти та науковці ХНУ ім. Каразіна. За їхніми підрахунками в печерах мешкає близько 1000 кажанів різних видів. Наприклад, нічниці ставкові та ушани бурі занесені до Червоної книги України.