Богдан ЯЦИКОВСЬКИЙ: «Ми прийшли в обласну раду, щоби робити реальні справи»

Продовжуємо знайомити наших читачів з діяльністю народних обранців. Нині в гостях у редакції – депутат облради, один із активних громадських діячів  краю Богдан Яциковський.
— Вважаю, що одним із важливих досягнень стала наша активна позиція щодо негайного ремонту школи у Вищих Луб’янках Збаразького району за рахунок Державного фонду регіонального розвитку, адже в селян коштів на це не було. Тож ми не могли допустити, щоби діти були в постійній небезпеці через аварійний дах школи.
Вагомою для громади Киданців, що на Збаражчині, стала наша ініціатива щодо збереження старовинної церкви 16 століття.
Люди були у відчаї, що не можуть урятувати храм, до якого ходили молитися ще їх діди й прадіди. Для мене і голови постійної комісії з питань бюджету обласної ради Сергія Швеця стало принциповим вирішити це питання. І ми допомогли парафіянам.
Разом з колегами в обласній раді підтримали  громаду, яка виступала проти будівництва каскаду ГЕС на верхньому Дністрі. Потрібно цінувати те, що дала нам природа, адже зруйнувати легше, ніж зберегти. Тернопілля завдяки такому виду відпочинку, як сплави по Дністру, задля якого до нас приїжджають з усієї України, має шанс стати успішним туристичним краєм, і цей шанс не можна втрачати.
Принципово важливою для мене в обласній раді було ініціювати звернення депутатів Тернопілля щодо неприйняття злочинних змін до Конституції, які стосуються особливого статусу Донбасу, а також виконання законів України про декомунізацію.
У питанні щодо приєднання Теребовлянської обласної станції переливання крові до комунальної установи облради «Тернопільський обласний центр служби крові» ми з Юрієм Дзюбаном мали чітку позицію: не підтримувати таке рішення. Закрити станцію переливання крові просто, але потрібно, перш за все, думати про людей, про їх майбутнє.
Не менш важливим стало питання щодо спалювання деревного вугілля у Новиках Збаразького району. Внаслідок того, що ТОВ «Піроліз Груп» спалювало деревину, люди не мали чим дихати, особливо, якщо вітер був у бік села. Місцеві жителі хвилювалися за власне здоров’я і своїх дітей. Тому після звернення до Державної екологічної інспекції в області товариство понесло відповідальність за свої дії.
Не залишаємо поза увагою і нашу культуру: я  посприяв проведенню першого Всеукраїнського сільського фестивалю «Киданецький піснецвіт». Більше 30 конкурсних номерів переглянуло журі з Києва, яке очолював заслужений діяч мистецтв України Віктор Герасимов. Одним із суддів був відомий гуморист, наш земляк Гриць Драпак. Киданці — село, де живуть щедрі на добро, працьовиті люди. А попри це, воно багате на таланти, що вкотре довів фестиваль. Така ініціатива дуже потрібна й в інших селах області. Конкурси, фестивалі надаватимуть сільському життю нового дихання, відволікатимуть людей від нелегкої щоденної праці, за якою вони часто не бачать можливості відпочити.
Я також долучився до ще однієї доброї справи – допоміг організувати поїздку ансамблю «Борщовецькі молодички» із села Борщівка, що на Лановеччині, на телевізійну програму «Фольк-music». Колективові вже 15 років і, незважаючи на всі нинішні негаразди, своєю піснею його учасники підтримують національний дух, налаштовують на позитив, вселяють віру й надію. Такі колективи — справжній наш скарб, адже вони бережуть душу українства — українську пісню.
За невеликий відрізок часу нам удалося не лише допомогти людям у багатьох питаннях, а й окреслити ті проблеми, над якими ще потрібно працювати. Особливу увагу ми приділяли зверненням, які отримували від виборців. Жодного не залишали без розгляду й пошуку рішень.