Благодать Божа – це щит незламний, меч непереможний і сила незмірима, якій ніхто не здатен противитися, – Митрополит Епіфаній

Проповідь Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у п’яту неділю після Пʼятидесятниці. 

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні з євангельського читання ми чуємо розповідь про вигнання бісів. І ця розповідь знову нагадує нам, що злі духи, які є ворогами людини та бажають нашої погибелі – справді існують. Що біси справді мають певну силу і можуть навіть цілком опанувати людину. Але також вона нагадує нам і про те, що навіть найлютіші біси не можуть перешкодити здійсненню Божої волі.

Чому для нашого духовного життя ці нагадування є важливими? Найперше тому, що багато людей вважають бісів не реальними, не існуючими, плодом фантазій або просто певною алегорією узагальненого зла. Навіть серед християн є ті, хто легковажить реальністю існування бісів.

Але Писання не один раз ясно говорить, що саме диявол і ангели, яких він спокусив і які стали бісами, лукавими темними духами – саме вони є істинним ворогом людей. Вони ворогують проти Бога і бажають погибелі для всякої людини. Вони сповнені лукавства, омани та злоби. І весь свій досвід, знання та сили вони спрямовують на те, щоби спокушати людей і спонукати їх до гріха.

Бо саме через гріх вони отримують владу над людиною. Гріх – це відкинення волі Божої, спротив тому благу, яке вона несе людині. Відкидаючи Бога людина тим самим віддає над собою владу начальнику зла, дияволу, і його слугам-бісам. Тож спокушаючи людей різними принадами гріховних пристрастей біси турбуються не про грішників, як їм догодити і дати їм насолоду, але дбають виключно про себе. Бо так вони отримують владу над людьми, роблять людей своїми рабами.

Біси подібні до тих, хто людині, хворій на якусь залежність, пропонує те, від чого вона залежить: п’яниці – алкоголь, наркоману – наркотики, ігроману – зіграти в азартні ігри. Хто стикався з подібними хворобами, знає, наскільки важко людині позбутися такої залежності. Вона поступово втрачає все у житті, віддаючи останнє заради предмета своєї пристрасті.

Біси, спонукаючи людину до гріха, навіюючи їй спокусливі думки, підштовхують до того, щоби вона потрапила у пастку пристрастей. З якої потім самостійно ніхто не здатен звільнитися. Підкорившись гріху людина стає його рабом, служить йому, турбується про його задоволення, примножує інші гріхи заради пристрасті, яка заволоділа нею.

Щоби подолати цю залежність найперше слід розуміти її природу. Адже людина не сотворена для гріха і зла. Навпаки – Бог сотворив людину для вічного блаженного життя. Тож гріх не є і не може бути нормою чи правилом – це є викривлення в нашій природі. Гріх походить не з самої природи людини, а з того, що в цю природу через падіння було привнесене дещо зле, смертоносне.

Отже, ніякий гріх і ніяка залежність не є для людини безумовними – вони є чужими для людської природи. Вони є ніби ті паразити, які живуть в людському тілі чи на людині, живляться від неї, завдаючи шкоди. Але ці паразити – не частина людини, вони – зовнішнє зло, яке можна, при бажанні та зусиллях, викорінити.

Саме тому біси і прагнуть обманути людину, приховати себе. Найкраще для них – щоби люди взагалі вважали їх вигадкою. Бо якщо їх нема – то з ними ніхто і не буде боротися, не буде їм протидіяти, не буде остерігатися їхніх підступів. Але ми, дорогі брати і сестри, твердо і ясно знаємо з Писання, з Божественного Одкровення, що біси є, що вони реальні, що вони – наш ворог, з яким нам слід боротися і якому слід протидіяти.

Чи можемо ми подолати їх? Можемо, але це є складним завданням. Своїми власними зусиллями люди не здатні повноцінно протистояти бісам. Бо через гріховне ураження людства, через те падіння, яке сталося з нашими прабатьками, біси від початку мають перевагу в боротьбі. Адже вони починають діяти від самої появи нової людини, намагаючись від юності підкорити її пристрастям.

Однак завдяки допомозі Божій ми здатні протистояти і бісам, і самому їх князю дияволу. Бо коли ми підкоряємо свою волю Богові, коли щиро прагнемо Господньої допомоги в нашій боротьбі зі злом, коли правдиво каємося в наших гріхах і прагнемо виправити їх – ми отримуємо силу благодаті, якій диявол не може протистояти. Благодать Божа, яка подається вірним, яка очищає грішників, що каються – це щит незламний, це меч непереможний, це сила незмірима, якій ніхто не здатен противитися.

Господь являє цю силу, виганяючи бісів. Спаситель явив цю силу, перемігши саму смерть. Він воскрес, розірвав кайдани гріха, знищив панування диявола. І цю непереможну силу Він подає кожному, хто звертається до Нього з вірою та бажає прийняти Його допомогу.

Тому, дорогі брати і сестри, маємо бути пильними, пам’ятати, що наш ворог, диявол, не спить. Він шукає, як опанувати нас і погубити. Сила його велика. Але у боротьбі з ним ми не самотні – з нами Господь і сила Його животворчого Хреста, з нами піклування і допомога Божої Матері та святих, з нами наш ангел-охоронитель та всі святі ангели. Тож якщо будемо справді протидіяти духу лукавому, будемо закликати  на поміч Господа і святих, то за милістю Божою завжди вийдемо з цієї боротьби переможцями. Амінь.