Повідомити новину

Поширити:

Що зазвичай роблять вчителі, коли бачать, що учні на їхніх уроках нудьгують? Припускаю, більшість просто не зважають на це, відчитують належні години до кінця, заповнюють журнали і з почуттям виконаного обов’язку йдуть додому.

А от молодий викладач анатомії та фізкультури у коледжі штату Масачусетс Джеймс Нейсміт свого часу пішов іншим шляхом. Помітивши, що зимові заняття гімнастикою в залі не надто збадьорюють його студентів, він запропонував їм для різноманітності доволі жваву й азартну забаву, що була покликана розвивати спритність і координацію рухів, замінивши нуднуваті гімнастичні вправи. Власна винахідлива голова підказала Нейсміту ідею підвісити в протилежних кінцях спортивного залу два кошики (англійською – «basket»)  з-під персиків, у які розділені на дві групи студенти мали закидати футбольні м’ячі. Гра припала молодим людям до смаку й швидко поширилася в інших навчальних закладах. О

так звичайна побутова річ дала народження назві одного з найпопулярніших нині у світі видів спорту – баскетболу. 15 січня 1892 р. Дж. Нейсміт вперше опублікував правила баскетболу в газеті, що видавалася у коледжі. Вони містили 13 пунктів, багато з яких чинні донині.

Зізнаюся, сам не є фанатом цієї гри – можливо тому, що почувався на баскетбольному майданчику доволі незграбно. Хоча певною інформацією про найголовніші світові та континентальні турніри а також про найвидатніших баскетбольних «зірок» звісно ж, володію. І досі добре пам’ятаю неперевершений за драматизмом фінал турніру Олімпіади у Мюнхені 1972 р. між збірними США та СРСР, коли останні 3(!) секунди вирішили долю поєдинку на користь останньої. Після цього нічого подібного бачити не доводилося, тому поступово охолов до гри. Отож коли навесні  1990 р. у Бостоні побачив, як величезна юрба фанатів просто в  екстазі обожнювання кинулася до свого кумира, форварда клубу НБА «Бостон Селтікс» Ларрі Берда на прізвисько «Ларрі Легенда», був немало подивований таким виявом захоплення. Проте, пригадую, міг годинами сидіти й спостерігати, як грають на майданчику в парку в «дворовий» баскетбол 15-16 річні, переважно темношкірі підлітки. Їхні пластика, швидкість спритність  просто вражали. Що не кажи, для багатьох з них ця гра є доволі певним соціальним ліфтом, що дає змогу уникнути носіння тюремної форми і посісти пристойне місце в суспільстві. Для уславлених «зірок» НБА – Майкла Джордана, Меджика Джонсона, Шакіла О’Ніла, Скотті Піппена, Деніса Родмана та інших – саме баскетбол став тим «золотим ключиком», що дав змогу відімкнути двері до багатства і світового визнання.

А ще у них є постійний привід згадувати добрим словом скромного викладача коледжу, якому одного зимового дня спало на думку прилаштувати на балконах спортзалу кошики, щоб його студенти розважилися закиданням у них м’яча…

Автор: Ігор ДУДА

Теги: баскетбол