Банк вкрав чотири тисячі євро

Так стверджує жителька області – клієнтка цієї фінансової установи. Хоч кримінальне провадження досі не завершено, але жінка знайшла спосіб змусити банк повертати кошти, причому у значно більшому розмірі.
Я зателефонувала до адвокатки Марії Дейнюк, яка у рамках безоплатної правової допомоги представляла інтереси цієї жінки у суді. Однак попри неприховану радість перемог у судах першої та апеляційної інстанції, адвокатка відмовилася повідомляти будь-які деталі, оскільки не має на те дозволу від довірительки. «Банк готує касацію, тож переглядатимуть справу ще й Верховному Суді, але ми впевнені у своїй правоті і у судовому рішенні у нашу користь», зауважила вона.
Відповідно до процесуального законодавства, судове рішення вступає у законну силу після розгляду в апеляційній інстанції. Отож жінка і її адвокатка уже вживають заходів стосовно виконання рішення – стягнення з банку кругленької суми.
Багаторічні поневіряння жительки області розпочалися ще у 2010 році. Аби валюта не лежала марно під матрацом, а приносила якийсь дохід, жінка оформила у банку валютний депозит. У борщівське відділення спочатку занесла півтори тисячі євро, а через деякий час – ще дві з половиною тисячі євро. Депозит було оформлено на 18 місяців під 8, 5 відсотка річних.
У листопаді 2010 року дізналася, що борщівське відділення закривається. Однак у банку її заспокоїли –  усі депозитні рахунки переведено у відділення, що Чорткові. Згодом і чортківське відділення закрилося, а усі кошти перевели у Тернопіль.
Не підозрюючи лихого, жінка дочекалася закінчення терміну договору і прийшла в банк по гроші. Тут її ошелешили, мовляв, свої гроші вона забрала ще у Борщові – на підставі особисто написаної нею заяви про дострокове розірвання договору.
Можна лишень уявити відчай жінки – від втрати та від нахабного обману, адже обібрали її до нитки не десь у темному закутку, а у фінансовій установі! Вона пішла у поліцію.
Як це нерідко буває, люди у погонах ігнорували заявницю, мовляв, ознак шахрайства не вбачають, а спір слід вирішувати у порядку цивільного судочинства. Аж через два роки жінці вдалося примусити поліцію розпочати розслідування. Воно тримає досі – уже шостий рік! Єдиний вагомий результат розслідування – висновок почеркознавчої експертизи, складений у 2018 році. Експерт Тернопільського НДНКЦ МВС України встановив, що підпис у заяві про видачу готівки від 23.11.2010 року виконаний не потерпілою, а іншою особою.
Отримавши цей доказ своєї правоти, жінка звернулася до Шевченківського районного суду Києва (за місцем знаходження головного офісу фінансової установи) з позовом про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу. Банк заперечував претензії позивачки, наполягаючи, що гроші їй повернуто. Але ці твердження були пустопорожніми – без жодних документальних доказів виплати таких коштів. Зокрема, при видачі коштів готівкою через касу таким належним доказом може бути видатковий касовий ордер з підписом отримувача коштів; у разі ж видачі депозиту шляхом виконання розпорядження вкладника про безготівкове перерахування депозитних коштів – відповідне платіжне доручення вкладника або вигодонабувача депозиту з доказами його виконання фінансовою установою. У  той же час жодного належного касового документу про повернення коштів готівкою чи безготівковим способом відповідач не надав суду.
Не може вважатися належним доказом й представлена банком заява від імені позивачки про видачу депозиту від 23.11.2010 року. По-перше, як уже зазначалося, висновком експерта було встановлено, що вказана заява підписана не позивачкою. По-друге, навіть саме існування такої заяви не є доказом виконання касової операції з  видачі депозиту, а може лише свідчити про звернення позивачки з цим питанням до банку.
У результаті судового розгляду справи у київських судах позов жительки Тернопільщини задоволено: жінці повинні повернути депозитний вклад в розмірі 4 тисячі євро; проценти за користування вкладом з 2010 по 2019 рік у сумі 4390 євро; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 360 євро. Фактично вона більш ніж у двічі більше отримає грошей, ніж вкладала у банк. Але якою ціною – скільки нервів і сил на те потрачено… Не буде дивним, якщо згодом вона звернеться до суду ще й з позовом про відшкодування моральної шкоди.
Ольга КУШНЕРИК