Артему Мілевському виповнилось 38 років

Вчора, 12 січня йому виповнилося 38 років.  Мимоволі пригадуються рядки з “Золотого теляти” і сумні міркування Остапа Бендера: “Що я зробив? Вчення не створив, учнів розбазарив, померлого Паніковського не воскресив…”

Наш герой теж має підстави не лише для роздумів про втрачені шанси, а й вагомі підстави обкусати собі  обидва лікті. 17 років тому Артем Мілевський (йдеться саме про нього), чи просто Міля, як звали його спершу ближчі до нього люди, а згодом – і вся футбольна  Україна, подавав дуже  великі надії. Непогано оснащений технічно, здатний вміло тримати м’яч, віддати гострий пас, а коли треба – артистично і переконливо для судді впасти, він був вельми багатообіцяючим на такій дефіцитній для нашого футболу позиції форварда. Срібний призер молодіжної першості  Європи-2006 (на яку, до речі, буквально в останню мить “затягнув” збірну України, забивши вирішальний гол у ворота команди Бельгії) одразу ж, без періоду адаптації та “притирання”, потрапив з головною командою країни на Кубок світу-2006 у Німеччині.  І поїхав туди не туристом, а активним учасником. У матчі зі Швейцарією в 1/8 фіналу, коли дійшло до “лотереї” з пенальті, він “знущальним” ударом в стилі Панєнки розпочав переможну для нас серію. Загалом у його активі – “кругленька” цифра матчів за збірну України – 50. І – 8 забитих голів. І тих, і других могло б бути більше, якби не…

Отут ближче підходимо до фрази із заголовку. Футбольних талантів, яких згубила пристрасть до “красивого” життя, не бракувало в усі часи й в усіх країнах. Достатньо згадати Гаррінчу, Грівза, Стрельцова, Вороніна,  Беста, Гаскойна… “Міля”, безумовно, чув про них, але їхній сумний приклад, схоже, не став для нього застереженням. Він, на щастя, не вплутався в темну історію із згвалтуванням, як той же Стрельцов;  його не знайшли з проламаним черепом біля смітника, як Вороніна; у нього не відмовила печінка, як у Беста. Однак свою футбольну кар’єру, яка обіцяла стати якщо й не блискучою, то принаймні щасливою, він однозначно зіпсував собі сам.

Викладені в мережах фото з хтивими красунями,  закладеними пляшками столиками і шикарними автівками, схоже, виявилися для нього значно більшою принадою, ніж підкорення спортивних вершин. Такий стиль життя неодмінно позначається на поведінці, отож, на представлення О.Блохіна в якості головного тренера “Динамо” його підопічний Артем Мілевський зволив з’явитися …в халаті. Очевидно, вважав тренувальний костюм зайвим офіціозом… Не дивно, що між коучем і гравцем пробігла чорна кішка, і стосунки між ними завершилися заявою Блохіна про те, що він не вміє тренувати п’яних футболістів…

Після “Динамо” в кар’єрі Мілевського  один за одним промайнули турецький “Газіаптепспор”, хорватські “Хайдук” і “Спліт”, румунська “Конкордія”, російський “Тосно”, білоруське “Динамо-Брест”… Всюди він на початках привертав увагу й інтерес журналістів – передусім, напевно, своїм іменем. Однак місця ніде не нагрів… Цікаво, чи думає він про свого майже абсолютного ровесника (різниця між ними – менше місяця) Кріштіану Роналду, котрий у віці теж майже 38 років знаходить божевільну мотивацію для виступів на найвищому рівні? Саме її – нехай навіть не божевільної, а просто серйозної, – не вистачило А.Мілевському,  щоб стати значущою фігурою. У футболі, а не в скандальних хроніках.

Автор: Ігор ДУДА