Пристрасті навколо Івана Ордеця

Останнім часом на футбольних сайтах часто миготить футболіст (навряд чи там може миготіти бібліотекар чи повія) на ім’я Іван Ордець, який нині виступає за німецький «Бохум». Для інформації: переможець конкурсу «Золотий талант України» 2013 р. Причиною цього, наскільки можна зрозуміти, став чи то висловлений (мабуть, у вузькому колі), чи приписуваний тренеру збірної Сергію Реброву намір залучити його до головної команди країни. А наштовхнула (якщо таки наштовхнула) коуча на цю ідею вдала гра Ордеця у недавньому матчі «Бохум» – «Баварія» (3:2). Вистояти і перемогти у протистоянні з мюнхенським монстром (нехай і трохи підупалим нині, передусім морально) – це доволі висока атестація. З урахуванням того, що захист нашої збірної є доволі вразливим у серйозних поєдинках (а коли і за якого тренера він не був таким?), ідея повернення гравця «Бохума» у збірну  не видається абсурдною, незважаючи на те, що…

Ось тут ми підійшли до головного пункту. Величезним гріхом Івана Ордеця вважається, що у 2019 р. він перейшов з «Шахтаря» у московське «Динамо». З суто спортивної точки зору Іван, мабуть, бачив у цьому переході сенс, але біда в тому, ЯКУ країну він обрав і КОЛИ. За російські клуби виступали і покійний Гусін, і той же Ребров, і Селезньов (причому останній – вже після переломного 2014 р.), однак наш праведний гнів зійшовся на: 1) Тимощуку; 2) Ордеці (ох вже ті українські відмінки!). Третім у цьому переліку міг стати Ракицький, але вчасно повернувся додому з «Зеніта». З Тимощуком нині все зрозуміло: він дискредитував себе продовженням роботи в Санкт-Петербурзі, повним ротом набраної води з приводу вторгнення росії в Україну, а на додачу – ще й проблемами з «обліко марале» у сімейних стосунках. Що ж стосується Ордеця, то 10 липня 2022 р. він призупинив свій контракт з «Динамо» і, скориставшись правилом ФІФА, пов’язаним із вторгненням росії в Україну, приєднався до «Бохуму». Тільки от перебування в «Динамо» йому не схильні вибачати.

Йожеф Сабо: «Вирішувати Реброву, чи повертати його в збірну, але моя думка – у жодному разі не потрібно повертати! З росії (хіба тепер з росії? – І.Д.) взагалі нікого брати не потрібно, відразу галас піднімуть, а нам це під час війни не потрібно. У нас вистачає хороших футболістів на позиції центральних захисників. Ордець не такий великий гравець, щоб згадувати про нього».

Екс-захисник збірної України Артем Федецький: «Стабільний гравець «Бохума», обіграв «Баварію»? І що з того? Тут потрібно говорити не про футбольні якості, а про людські. Хай обігрує хоч збірну світу, нам не потрібно про нього згадувати… Я думаю, Ребров це прекрасно розуміє. Ордеця не потрібно навіть згадувати. Він з Волновахи, яку росіяни знищили, а його контракт і досі належить московському «Динамо», і свою позицію щодо війни він чітко не висловив. Таких людей треба забути». 

Суворо. Чи справедливо? Яким чином Ордець мав висловити свою позицію? Вийти на красну площу і щосили крикнути «путін – х-ло!»? Чи принаймні «Долой путіна!»? Цікаво, чи зробив би щось подібне сам Федецький і ціла купа інших, вельми сміливих вдома патріотів? Ордець перестав грати за російський клуб – і цим позначив свою позицію. Зрештою, має, напевно, рацію Й.Сабо: Ордець – не Бонуччі, не ван Дейк і не Магуаєр. Йому вже 32-й рік, і використання його в збірній може бути точковим і нетривалим. Якщо поставити на шальки терезів ступінь його провини перед Україною і набутий у Бундеслізі чималий досвід, що може стати в пригоді збірній в матчах play-off до Євро-2024 і, можливо, на самому турнірі в Німеччині, то видається, що друге може й переважити. Втім, вирішувати Реброву і його штабу.

Та не встигли вони вирішити, як негативний галас уже зчинився…

Ігор ДУДА