“Про скупчення техніки передали інформацію зі служби безпеки, місцевий лісник показав дорогу, ми поїхали, відпрацювали — пригадує Арес. — Це — більше ніж ми думали: танки, гради, машини підвозу боєкомплекту та пального — цілий командний пункт, всього 48 одиниць техніки. Я тоді якраз приймав посаду командира батареї, навіть документально ще не встиг її прийняти і в мене не було бойового досвіду, не було офіцерів, а треба брати людей і їхати. Страшно було за них, страшно приймати рішення за людей, за яких ти відповідаєш… Але після цього воювати стало легше. Кожна вдала ціль додає впевненості”.
Після трьох років навчання в Львівському ліцеї Героїв Крут, та чотирьох — в Академії сухопутних військ Арес продовжує службу у Тернопільській артбригаді. Сьогодні він — командир батареї, пише про Героя 20 хвилин Тернопіль.
“Прийшов на посаду старшого офіцера батареї три роки тому, — каже військовий. — І уже за два тижні поїхав в АТО. Активних бойових дій тоді не було, вони почалися з 24 лютого 22 року. У перші дні війни мій підрозділ відправляють боронити Київ. Старе радянське озброєння, безперервна динаміка: долали великі проміжки між вогневими позиціями, цілий місяць жили на колесах. Тоді у підпорядкуванні було три гармати. Для ефективної боротьби розрахунки постійно переміщувалися. Це була маневрена війна, без лінії фронту. У перші дні людей в підрозділі було небагато — тільки контрактники, лише після 26 числа (лютого) почали надходити мобілізовані”.
Із радянським озброєнням остаточно попрощалися до року активної війни. Саме маневреністю виділялася стара гармата, поступаючись новим, європейським, точністю, дальністю та площею ураження. Далі артилерист рапортує в цифрах:
“Максимальна дальність 152-го калібру була 24 км, — це він про радянську гармату, — снаряди гаубиці європейського зразка 155-го калібру влучають в ціль з відстані 29 кілометрів, а при погоді навіть 30-ти. Стара менше потребувала технічного обслуговування на відміну від європейських. Нові, що прибули із Італії, Німеччини і Франції, уже вибагливіші «дівчатка» хочуть більше уваги, — зауважує захисник. — Радянська, приміром, вистрілювала сто снарядів, а нову треба обслуговувати після сорока. Натомість снарядів зараз достатньо. Найбільше — осколкових, що «розсипаються» по ру@ні кучніше і ширше”.
Серед найбільших таких досягнень тернопільських артилеристів — танки, станція РЕБ, артилерійські гармати.
“Сьогодні в них мінус п’ять танків, – відзначає військовий. – В нас були планові цілі, ми знали, звідки вони будуть під’їжджати до наших позицій, усе вдалося! Ми виконуємо свою роботу. Якщо тут орду не зупинимо, вони підуть далі, дійдуть до наших домівок”.
