Як тернополяни провели вечір без комунікацій: їхній досвід

Масштабну повітряну тривогу 15 листопада, а тоді – вечір без електроживлення, зв’язку та інтернету, люди перебули по-різному. Хтось читав при свічці чи провів кілька годин з ріднею, а дехто намагався без світла виконати рутинні справи й наздогнати упущені плани.

У соцмережах тернополяни діляться досвідом, як пережили вчорашній насичений день і які висновки зробили. Журналісти “20 хвилин” зібрали для вас підбірку цікавих дописів.

Як тернополяни провели вечір без світла, води, мобільного зв’язку та майже без інтернету, що усвідомили й який досвід здобули – читайте у підбірці.

І шо? Цей вечір показав нам, де маємо прогалини в підготовці до екстрених відключень? Мені – так, — написала тернополянка Любов Вовк. — Я нагадаласі, шо свічки не такі комфортні для читання книг чи ігр у настолки, і не такі яскраві, як, припустімо, добрий ліхтар чи автономна лед-лампа. А туристичний налобний ліхтарик, з яким діти лазили в печери – має здатність “сідати”. А ще – запаси сухарів мають бути в тумбочці полюбе. Бо, як на зло, хліб у хаті ся скінчив саме цього вечора. А відбивна з рожмороженого холодильника, знаєте, якось без хліба не тойво. Ну і шо вода в баклажках на балконі мусе таки стояти, поки не позеленіє. І питна, і технічна. Бо наші бамівські колонки-качалки – то не для слабаків.

Завтра підготуюся, як треба! …Коли би ще посеред тижня я так рубала з дітьми настолки, як не у вечір без інтернетів? Де би ще ми з тернополянами так щиро знайомилися, як не біля напомпаних з качалки бутлів? Як би ще ми сповільнювалися в шалених буднях, як не медитуючи на тихий вогонь свічок по всій хаті? Хай вам повилазить, паразити, на нашій землі. А українці знайдуть позитив і запалять світло мобілок навіть серед найтемнішої і найтуманнішої ночі!

– Якщо вечір був за межами комфорту і дав часу на реальне життя більше, ніж звичний будній вечір, то хіба я годна стриматися, щоби не залишити його в пам’яті Фейсбуку? Оці всі пригоди з бутльом в темному тумані, заради болотяної, як з калюжі, води… І поодинокі блукаючі вогники мобілок в місті, де ні світлофорів, ні практично й машин… Та шо говорити, навіть песиків з їх власниками не було чутно… – у іншому дописі описала отриманий досвід Любов Вовк.

Любця, а окуляри і ноги хоч цілі? Бо останні пригоди просто так не закінчилися. Ну, але чогось і навчили – ти вже телефоном світила. Та й судячи з описів, ти вже під ноги дивилася, а не «зірки» рахувала. Ну і на завершення – Любця, в тобі пропадає талант. Пиши не тільки тоді, коли світло відключають! – жартома відповідає Уляна Хом’як Антонюк авторці кумедних пригод у коментарях.

Читання книги при свічці, ч/б знимки під діодним ліхтарем, чай, спілкування в домашньому колі… Хай буде поменше таких от відключень світла, як від орди, але, благо, і без інтернету є чим зайнятись, – так провів свій вечір Yurii Lishchuk.

День сьогодні був насиченим, ранок напруженим, а вечір, як у блокбастері. Зранку вискакує навпроти літній чоловік з машини і з піднятими руками до мене: «Здавай назад!» – і ще кілька речень, які не буду озвучувати. Я йому у відповідь: «Чоловіче, спокійно, щастя, міцного здоров’я і вдалого дня!» Він ще щось у своєму тоні. «Кажу, що бажаю Вам, щасливої дороги!» Готовий був до конфлікту – а тут щастя-здоров’я – знітився, уступив дорогу жінці, що мав би зробити зразу ж (ситуація була рівнозначною в плані ПДР), – описує свій ранок дизайнерка Natali Stefanchuk.

А що трапилось з жінкою увечері – читайте у її великому дописі.