Віталій ДАЦКО: «У єдності наша сила, тому ніхто нас не здолає»

Про вирішення соціально-економічних проблем на місцях, підтримку бійців Збройних сил України та внутрішньо переміщених осіб, волонтерство  – у нинішній розмові з головою Підволочиської об’єднаної територіальної громади Віталієм Геннадійовичем Дацком.

• Здається, зовсім недавно ми говорили про перші успіхи у процесах децентралізації, а з того часу уже минуло 8 років. Згадайте, з чого усе починалося, якими були плани та перспективи?
• Наша Підволочиська ОТГ утворена 30 липня 2015 року шляхом об’єднання Підволочиської селищної та 16  сільських рад. Кожне село громади по-своєму особливе як в культурному сенсі, так і щодо досягнень та викликів. Планів було багато і вони були доволі амбітними, частину з них вдалося реалізувати. Проте війна росії проти України внесла свої корективи.

– Що конкретно зроблено останніми роками?

– Вдалося замінити зовнішнє перекриття в більшості сільських будинках культури, що дало можливість врятувати приміщення від руйнувань. Здійснили також внутрішні поточні або капітальні ремонти. За це хочу подякувати нашим аграріям.

У навчальних закладах  проводимо реконструкцію котелень, замінюємо застарілі котли на сучасні з великим ККД. У багатьох закладах сільської інфраструктури замінили значну кількість дерев’яних віконних і дверних блоків на енергозберігаючі.

Максимально дбаємо про галузь медицини, забезпечуємо роботу соціальної їдальні, двох стаціонарних геріатричних відділень у Галущинцях та Підволочиську.

У рамках співпраці з програмою ДОБРЕ (USAID) придбали сміттєвоз, проводимо збір твердих побутових відходів, займаємося благоустроєм території. Придбали автобус та відкрили соціальні рейси селами громади.

Як завжди, гостро стоїть проблема покращення якості доріг. Торік нам суттєво допоміг з ремонтом дороги до Рожиськ та Фащівки наш земляк, голова обласної ради Михайло Головко. Дякуємо депутатам облради у вирішенні інших численних питань місцевого самоврядування. А сам Михайло Головко – частий гість нашої громади.

– Віталію Геннадійовичу, знаю, що ви – один із найдосвідченіших голів громад нашої області. Адже тричі мешканці Підволочиського краю висловлювали вам довір’я, обираючи головою. Водночас розумію, що доводиться працювати у складний час – перші кроки децентралізації, складна ситуація з ковідом, воєнний стан. Як вирішуєте проблеми, яких не меншає, а навпаки додається?

– Так, безперечно, стало набагато складніше вирішувати поточні проблеми громади, з одного боку – невиконання бюджету, зменшення державної субвенції на освіту, інфляційні процеси, а з іншого – величезні видатки на гуманітарну сферу, адже мало яка громада утримує стільки закладів шкільної і дошкільної освіти, спортивну, музичну, художню школи, центр дитячої та юнацької творчості, спортивне товариство «Колос», два геріатричні відділення. Але ми розуміємо, що найкраще вкладення в майбутнє України – це в мешканців громади.

– Як працюється в реаліях війни місцевому бізнесу?

– Бізнес нашої громади опинився в складних умовах, постало багато викликів. Зокрема, частково втратили ринки збуту, зросли ціни на паливно-мастильні матеріали, виникають проблеми з логістикою, маємо відключення в електромережі. Але місцеві підприємці мотивовані не тільки питаннями самозбереження, але й більш глобальними завданнями – надавати робочі місця та допомагати нашим захисникам.

Ми завжди готові до співпраці. Кілька приміщень під виробничі потужності можемо запропонувати для бізнесу з регіонів, що потерпають від бойових дій. Намагаємося всіляко підтримати місцевих підприємців, йти назустріч щодо оренди, продажу землі. Інформуємо про програми державної підтримки, зокрема щодо безвідсоткового кредитування для бізнесу на базі програми «Доступні кредити 5-7-9%», програм «Сади Перемоги», підтримки фермерських господарств.

– Яка ситуація у аграрному секторі, адже важливо забезпечити хлібом не лише своїх мешканців, а й поділитися з регіонами, що потерпають нині від війни?

– Наші аграрії завершують сільськогосподарський рік з добрими показниками, закладають врожай наступного року. Підволочищина завжди належала до трійки лідерів з агровиробництва. Нині зростає роль і дрібних фермерських господарств. Зокрема, з 1 вересня у Державному аграрному реєстрі розпочали приймати заявки у межах нової програми допомоги малим агровиробникам на загальну суму понад 1,5 млрд грн, що фінансується за бюджетної підтримки ЄС.

Але в  аграрному секторі є і багато проблем: з експортом сільськогосподарської продукції, падінням цін на сільгосппродукцію, зростанням цін на паливно-мастильні матеріали, міндобрива, засоби захисту рослин. Проте аграрії продовжують працювати у посиленому режимі, щоб у цей складний час забезпечити країну продуктами харчування.

– Як допомагає Підволочищина бійцям на передовій і яка допомога надходить з-за кордону?

– Наша громада почала активно співпрацювати з багатьма міжнародними європейськими організаціями, зокрема Welthungerhilfe (WHH), Concern Worldwide і CESVI, які спільно працюють над наданням гуманітарної допомоги переміщеним особам та іншим вразливим цивільним особам.

Військова агресія російської федерації проти України стала поштовхом для ведення більш активної волонтерської діяльності. Так, нещодавно громадська організація “Десниця” надала допомогу продуктовими наборами понад 200 особам похилого віку та ветеранам.

Ми  активно співпрацюємо майже з 20 волонтерами, допомога надходить з Польщі та Іспанії, зокрема з церкви Мадриду, церковних громад міст Алкала Де Енарес,  Гуадалахара, з  Перемисько–Горлицької єпархії православної парафії св. Трійці у Сяноці.

Надаємо гуманітарну допомогу місцевій лікарні, людям похилого віку, евакуйованим та внутрішньо переміщеним особам, особам з інвалідністю. Від ГО “Десниця” для потреб 44-ї та 45-ї бригад було передано 950 кг продуктів, понад 100 кг засобів гігієни, медикаменти, ковдри, теплообігрівачі.

На початку жовтня завдяки керівництву ТзОВ “Агроланка-2”, а також за сприяння народного депутата Ігоря Василіва для потреб 45-ї бригади передали позашляховик Nissan Navara.

 – І про те, що нині болить найбільше, – скільки героїв втратила Підволочищина? Як вшановуєте пам’ять бійців, як допомагаєте їх рідним пережити непоправні втрати?

– Нас болить душа та серце разом з цими родинами. З 2014 року загинуло 10 наших воїнів-земляків, на честь яких встановлюємо меморіальні дошки на навчальних закладах, за місцем проживання. Сім’ям загиблих надаємо щорічну матеріальну допомогу.

Кожен мешканець громади знає наших Героїв, за їхні душі моляться у церквах, їм віддають шану, бо вони серед тих, хто наближає нашу перемогу і віддав життя за Україну.

– Віталію Геннадійовичу, нині найбільш незахищеними є інваліди, самотні перестарілі люди. Але до цих категорій додалися ще й переселенці, що вимушені були покинути через війну свої домівки. Мабуть, додалося навантаження для вирішення соціальних потреб.

– Фахівці “Центру надання соціальних послуг Підволочиської селищної ради” піклується про таких людей. Так, послуги з соціального супроводу отримують сім’ї, що перебувають у складних життєвих обставинах, опікунські та прийомні сім’ї, будинок сімейного типу, де проживають 7 дітей.

У відділенні стаціонарного догляду смт Підволочиськ наразі всі місця зайняті. Окрім того, тимчасово проживають 6 внутрішньо переміщених осіб з Запоріжжя та Чернігова. У відділенні стаціонарного догляду у с. Галущинці – 23 людей, з них 7 внутрішньо переміщених осіб, які переїхали на постійне місце проживання з смт Макарів Київської області, Чернігова, Сєвєродонецька, Бахмута, Слов’янська.

– Підволочищина розташована на шляху, яким їхали тисячі біженців, хтось зупинявся тут, а більшість рухалися транзитом в інші міста та села Західної України, до кордону. Багато людей, мабуть, досі вдячні вам за підтримку, розуміння, просто за склянку гарячого чаю з канапкою…

– З початку вторгнення російського агресора транзитом у нашій громаді (до трьох діб) проживало більше 10 тис. осіб, з яких 3 тис. осіб зупинилися на довготривалий період. Частина з них проживала у гуртожитку Підволочиського ліцею, який надав 60 ліжко-місць, окремі виїжджали за кордон, більшість шукали комфортніших умов проживання в квартирах, будинках. Водночас, хочу зазначити, що є такі, які розпочали власну справу у нас, придбали нерухомість, працевлаштовані. Діти ходять у школи Підволочиської громади, яка уже стала для них другою домівкою.

– Як відомо, на території Підволочиської громади на трасі М-30 Стрий – Ізварине для евакуйованих та вимушено переселених осіб функціонував пункт обігріву.

– Торік ця дорога з нагоди 30-ї річниці Незалежності отримала назву Дорога єдності. Вона з’єднує схід і захід України. Намет був облаштований за ініціативи Служби автомобільних доріг у Тернопільській області. Працівники “Центру надання соціальних послуг Підволочиської селищної ради” щоденно готували сотні бутербродів та склянок чаю. Посильну допомогу продуктами харчування, засобами гігієни надала Церква Християн Віри Євангельської.

Окремим напрямком роботи стало налагодження співпраці з Донецькою обласною організацією людей з інвалідністю. У результаті 140 осіб з особливими потребами різних вікових груп отримали гігієнічні набори.

Співпраця Підволочиської селищної ради з ULEAD з Європою в Тернопільській області дала змогу забезпечити потреби внутрішньо переміщених осіб у ліжках, вовняних ковдрах, спальних мішках, кариматах, генераторах.

З перших днів війни активну допомогу нашій громаді надала і Підволочиська районна організація Товариства Червоного Хреста в Тернопільській області. А також дякуємо усім нашим закордонним волонтерам та благодійникам.

– Дякую вам за розмову. І миру усім нам.

– Переконаний – у єдності наша сила, тому ніхто нас не здолає, поки ми, українці, невтомно прагнемо бути разом.

Розмовляла Галина ВАНДЗЕЛЯК