Будь-яка складна тема стає зрозумілішою за допомогою… коротенького анекдоту. Отже, вивела радянська вчителька навесні першокласників на прогулянку в гайок. Аж тут раптом через стежку пробіг зайчик.
Малі мовчать наче води в роти набрали.
Цей простенький гумористичний приклад ілюструє, як шляхом регулярного і частого повторення можна вбити в голову людей потрібну ідею. Більше того – зорієнтувати їх у бажаному напрямку й змусити думати і діяти так, як потрібно тим, хто докладає до цього зусиль. Простіше кажучи, зомбувати. От тільки у реальному житті і реальних масштабах шкільним класом стає різношерстий народ, що проживає на величезній території. І наслідки масованого і розтягнутого в часі впливу на його психіку зовсім не такі безжурно веселі, як у анекдоті.
Щиро кажучи, підтримка агресії путіна щодо України з боку росіян лякає – далеко не романтичний «кремлівський мрійник» цілком може опертися на неї у своїх подальших божевільних кроках. І, що найприкріше, підтримка ця йде не лише від «пролетариев от станка», відставників СА і любих серцю ВВП рокерів – схвалення курсу Путіна висловило і чимало відомих представників творчої інтелігенції, в тому числі й знаних шанованих (принаймні досі) у нас співаків і акторів. Ну, чим не тріумф «государевой воли», втовкмаченої в голови «низших чинов» і тих, хто стоїть на сходинках суспільній ієрархії вище і значно вище. «Мобілізаційний» вигук замоскворєцької шпани («Наших бъют!») зусиллями численних медіа-шарлатанів трансформувався у маніакальну загальнодержавну ідею захисту «русского мира» від міфічних посягань на його «русскость».
Додайте до того і претензії на ексклюзивний захист «истинного православия» в усьому світі – й отримаєте зловісний тріумвірат: екс-підполковник КДБ у бездоганному костюмі й темних окулярах; вояка, який «всегда «готов к защите», а також бородатий батюшка з готовим набором цитат на старослов’янській мові, кличка якого досі фігурує у архівах того ж КДБ. Потужний зомбуючий заряд для всіх верств і прошарків суспільства – «от Москвы до самых до окраин». Він дає такий результат масового соціального психозу, що дітки-персонажі анекдоту про зайчика в гаю здаються ще не найбільш затурканими.