Зони для "файного" міста Або ласкаво просимо порушувати разом з нами

Відійшло у минуле не лише літо-літечко, а й пов’язане з ним  відносне епідеміологічне благополуччя. Останнє пояснювалося на нашою винятковою свідомістю і такою ж відповідальністю, а суто природними факторами – ну, розслабився трохи клятий вірус на сонці, а тепер набрався сил і готується перейти в новий наступ. Недаремно епідеміологи вже б’ють на сполох: побільшало важких випадків, госпіталізацій, майже щодня хвороба забирає чиєсь життя… Десь, мабуть, не за горами вже й зміна забарвлення зони – вона погрожує стати зовсім червоною…
У зв’язку з цим фахівці  не втомлюються застерігати: масковий режим, соціальне дистанціювання та дезінфекція надалі залишатимуться обов’язковими, щоб не допустити спалахів COVID-захворюваності. Зрозуміло? Так. Всім? Та, як сказати…
Вочевидь, возвівши принцип місцевого самоврядування до його абсурдного рівня, окремі торговельні заклади керуються правилом “Що хочу, те й роблю, і ніщо (і ніхто) мені не указ”.
Якихось декілька сотень метрів відокремлює  супермаркет на вул. Громницького і схожий заклад поблизу “Макдональдса”, який гостинно і ласкаво (так засвідчує його назва) запрошує до себе покупців. Проте у першому відчувається, що ти живеш у не зовсім щасливу коронавірусну епоху: співробітник (з маскою, що вкриває ніс і рот) при вході пропонує відвідувачам теж одягнути маску; тут таки стоять санітайзери. А вже через згадані кілька сотень метрів, увійшовши недільного вечора (в будні дні не доводиться там бувати) у заклад, який тебе “ласкаво просить”, ти ніби переміщуєшся в часі назад – у ту пору, коли про коронавірус ще ніхто й не чув. Ні, головній проблемі сьогодення тут віддано належне – біля входу в магазин і його окремі секції висять надруковані нагадування про необхідність носіння маски. І попередження про те, що покупці без маски не обслуговуватимуться. Але якщо ти, наляканий тими суворими вимогами, таки її одягнеш, то одразу ж відчуєш себе білою вороною – ніхто з продавців чи покупців і не думає її одягати. Враження таке, ніби всі ковідні тривоги залишилися в далекому минулому й більше не докучають ні персоналу, ні покупцям, які відгукнулися на оте “ласкаве запрошення”.
Тоді навіщо всі оті надруковані жирним шрифтом попередження і вимоги?
Напевно, для того ж, для чого слугують всі наші основні закони й різні підзаконні акти – для того, щоб їх, даруйте,  благополучно ігнорувати…
Ігор ДУДА