Добрі справи: Щоб Тернопільщина була краєм лісів і садів

У народі таких людей називають диваками, які не лише вкладають свою працю та кошти в створення  рукотворної краси, а й дбають про чистоту та озеленення нашого краю. 
Лісосад Михайла Апостола
40 тисяч саджанців, майже 20 видів різноманітних декоративних дерев посадив знаний на Тернопільщині аграрій, засновник Тернопільського благодійного фонду «Апостол», координатор Всеукраїнської благодійної програми «Добро людям», заступник голови Тернопільського земляцтва у Києві, доктор історичних наук Михайло Апостол.

«Цей парк я висаджував майже 20 років тому в селі, де орендував паї. Оскільки той рік був надзвичайно посушливим, то нам вдалося врятувати близько 30 тис. висаджених саджанців, на той час заввишки 30-60 см», – зазначив п. Михайло. 
Михайло Апостол наголосив, що він знав: це не принесе ніяких фінансових дивідендів і не компенсує величезних витрат. Але сьогодні, споглядаючи цю красу, він розуміє, що вона варта тих величезних потуг.
«Якщо ми не хочемо, щоб наші землі через кілька десятиліть перетворилися у пустелі, а пилові бурі були звичайним і частим явищем, нам необхідно терміново висадити 1-1,5 млн гектарів лісу». Михайло Апостол на день народження внуків висаджує для кожного стільки саджанців, скільки їм виповнюється років.
«Наприклад, Ігоркові виповнився рік – я посадив для нього червоний дуб, нехай ростуть разом, Анюті 9 років, посадив 9 лохин. І так рік у рік. Цьогоріч висадив 40 дерев і кущів, наступного року буде 46, – каже він. – У моєму селі (Ласківці Теребовлянського району) біля хати на присадибній ділянці, де раніше садили картоплю, я закладаю Лісосад. Не знаю, що вийде з того, але підготував площу для майже 100 видів декоративних дерев і кущів, зокрема й рідкісних, оригінальних. Уже є більше 40 видів: від сакури, японської вишні, кількох сортів павлонії до різноманітних кленів. Це – моя мрія».
Михайло Апостол зазначив, що якби кожен посадив стільки дерев чи кущів, скільки йому вдається, то Україна дійсно була би країною лісів і садів.
А Ханаси садять горіхи…
Знаний громадський діяч Володимир Ханас вважає, що у будь-якій незрозумілій суспільно-політичній ситуації варто садити дерева. Бажано горіхи. 
Як розповів п. Володимир, перші дерева він садив ще малечею. «Дід Онуфрій любив дерева і нас з братом вчив бережно до них ставитися.  У батька перша освіта лісотехнічна. Тож що ми з братом садили дерева в школі,  біля нового будинку. Не скажу, що дуже експерементували, але в нашому садку росли яблуні з Криму і мелітопольські черешні», – пригадує Володимир Ханас. – У Тернополі перша масова висадка дерев спільно з однодумцями була на вул. Тарнавського. Це була середина 1090-х, а тепер навіть не віриться, що ці дерева такі великі. Під час багаторічних сплавів Дністром з покійним Валерієм Сеньковим частенько вздовж берега  втикали вербові гілляки». 

Але абсолютно новий підхід і бачення щодо висадки дерев з’явилися у Володимира Ханаса у 2014 році, коли його батько Василь посадив уздовж будинку алею Небесної сотні з горіхів та лип.
«У старому дідовому садку було багато самосіву, а плодових дерев сенсу садити там не було. Почали ми з братом думати, що робити. Так сталось, що першим деревом на новому обійсті, котре збудували батьки, був горіх. Багато років він рясно плодоносив, але з часом почав заважати будинку, і його довелось спиляти. Та в інших куточках обійстя виросли його «дітки», тож на різдвяну кутю горіхів ніколи не купували. І брат Віктор запропонував посадити горіховий сад. Його основою мали стати адаптовані часом плоди з того найпершого горіха», – зазначив Володимир Ханас. 
Справу батька Володимира після демобілізації підтримав син Василь, отож тепер він  займається вирощуванням горіхів.
«За цей час посадили на різних ділянках більше трьох сотень адаптованих горіхів (для сіянців передають нам горіхи зі всієї України), – продовжує п. Володимир, – окремо заклали сад Docudays UA. Звичайно, ділимося з друзями. Дубівецькі горіхи є не лише на Тернопільщині. Щодо самосіву, то рішення з’явилося несподівано. Замість того, щоб вирубувати, ми з сином викопуємо деревця і садимо на неужитках. За кілька років, сподіваюсь,  завершимо садити алею з вишень, бузку, кленів, горіхів та лип уздовж дороги Дубівці – Стегниківці, що у Тернопільському районі. Ну й, звичайно, беремо з сином участь у різноманітних акціях щодо висадки дерев і лісів не лише в різних районах Тернопільщини, а й поза межами».
Словом, планів у Ханасів чимало. Однією ідеєю п. Володимир поділився – вже восени планують закласти перші дерева у Кінолісі. Де це буде і як, поки що секрет.
Арсен Ляхоцький не тільки садить дерева…
Хіба не є диваком людина, яка не тільки дерева садить, а й викупляє зайців та фазанів і випускає у ліси? Йдеться про начальника відділу організації оздоровлення та відпочинку дітей, реалізації молодіжної політики, національно-патріотичного виховання, роботи зі зверненнями управління сімї та молоді Тернопільської ОДА Арсена Ляхоцького. Окрім того, Арсен вже понад 10 років активно займається волонтерством, організовує вишколи, табори, сплави Дністром для громадських організацій, під час яких нерідко прибирає прибережні території. Словом, за його плечима таких заходів сотні. 

«Слухайте, ви не пишіть про зайців та фазанів, бо як дружина взнає, скільки я на це витрачаю, то з дому вижене», – жартує чоловік. 
А цього року Арсен Ляхоцький хоче змайструвати і встановити кілька годівниць для козуль, а також придбати та запустити їх у ліси. «Хоча через браконьєрів, може, ще й відмовлюся від цієї ідеї», – розповідає Арсен. 
Уродженець с. Милівці Чортківського району, він також завжди дбає про те, щоб його село було чистим та охайним. Минулої суботи знайшов техніку та організував прибирання смітника біля Серету. Також став одним із ініціаторів відновлення та зарибнення місцевого ставка.  
Нині Арсен із друзями здійснюють ремонт пішохідного підвісного моста (52 м) через р. Серет у родинному селі і такого ж, але меншого (10 м) у с. Заболотівка. 
Багато добрих справ чоловік робить і для молоді – від походів у гори (забезпечує всіх учасників спорядженням) до турнірів з пейнтболу.
І, звичайно, як не згадати, що пан Ляхоцький –  один із  організаторів руху «Вільний Дністер», спрямованого проти будівництва на Дністрі ГЕСів, адміністратор широковідомої групи «Врятуй Дністер від ГЕС». Загалом про добрі справи, у які Арсен вкладає свої зароблені кошти та працю, можна писати й писати. 
Мабуть, на таких диваках, альтруїстах і добряках  тримається світ. Чи не так?
Віктор КАРПОВИЧ