Для кого писаний закон?

Працелюбний все-таки в нас народ. Якщо вже візьметься щось робити, то нізащо не відступить – хоч, як мовиться, кілок на голові теши. Минуло майже півтора місяці відколи апеляційний суд виніс вердикт про зупинення скандальної будови за ПК “Березіль”. Самоскиди ніби перестали гуркотіти, кран застиг непорушно на платформі й формально начебто ніякого будівництва не ведеться. На ці формальні ознаки постійно посилаються поліцейські, яких періодично викликають мешканці навколишніх будинків. Викликають не просто так і не задля тестування готовності правоохоронців: попри заборону проводити будівельні роботи, на майданчику постійно сновигають, наче працелюбні мурахи, робітники в спецівках, які поглиблюють траншею, вовтузяться з дошками на вже залитому цементом (поквапилися) фундаменті. Це не схоже на толоку чи демонтаж того, що уже зроблено – це радше скидається на підготовчі роботи для майбутнього масштабного будівництва.  І продовжує керувати ними той самий бравий і достобіса впертий виконроб, який раніше при появі активістів і поліції наказував робітникам ховатися або розбігатися хто куди, а потім завзято сперечався з противниками будови, буквально зубами чіпляючись за кожен “рубіж оборони”: то прикидався глухим до вимог стражів порядку й доводив, що від свого керівництва жодних розпоряджень про припинення робіт не отримував; то запевняв, що ніякої підготовчої роботи не ведеться – просто люди від нічого робити бавляться собі на майданчику; то переходив у рішучий наступ і звинувачував мешканців навколишніх будинків в тому, що вони “проплачені” й виконують чиєсь замовлення. І що він, мовляв, бачив їх на інших будовах, де проходять протестні акції. Ота рішучість і впертість простакуватого на вигляд дядька, вочевидь, кимось підтримується. І проводить він оту “повзучу” чи “гібридну” кампанію з порушення ухвали апеляційного суду явно не за власною ініціативою, а за вказівкою тих, хто в тіні продовжує “смикати за ниточки”, шукати підходи до судової системи і способи, щоб якось “умилостивити” її. Щиро кажучи, рішення апеляційного суду щодо припинення будівництва дещо похитнуло мій давній і, здавалося б, стійкий скепсис щодо нашої судової системи і навіть породило непевну надію на можливість в нашій країні неупередженого судочинства. І справедливого суду. То чому ж винесені ним рішення сповна не виконуються? Законодавство допускає такі “лазівки” чи оті сумнозвісні “енергійні та активні” люди його просто ігнорують?
Ігор ДУДА