Скандал навколо закриття Золотопотіцької лікарні

У редакцію газети «Свобода» звернулися громадські активісти Золотопотіцької громади. Люди обурюються, що влада, прикриваючись медичними реформами, нестачею коштів, хоче закрити славетну на всю область Золотопотіцьку лікарню.  Стурбовані громадяни написали відповідного листа, де виклали свої претензії.
«Ось уже п’ять років, як громада села Золотий Потік бореться за збереження свого медзакладу. Збудували його на початку 1960-х років і з тих пір розширювали, добудовували і дбайливо доглядали як працівники, так і жителі села. Ще в 90-х рр. минулого століття обласне керівництво розглядало можливість надання Золотопотіцькій лікарні статусу експериментальної. Це збільшило б потік відвідувачів, високих гостей, керівників інших лікувальних закладів та студентів.  Однак головний лікар C.М. Носатий відмовився від такої перспективи, пояснюючи, що його лікарня існує для того, щоб дбати про потреби населення, а не влаштовувати витрішки.
Нині лікарня обслуговує 23 000 населення.
І за таких ось показників районне керівництво вперто стверджує, що заклад потрібно закрити. Мовляв, навіщо нам аж дві лікарні – Бучацька та Золотопотіцька? “Ось зробимо реформу, приєднаємо вас усіх до Чорткова».  А це за 55 кілометрів від Золотого Потоку, такими дорогами, де скоріше чорт скопититься, ніж доїде…
В 2012 році депутат Верховної Ради Іван Стойко відвідав медзаклад. Незабаром стаття “Закрити чи реформувати Золотопотіцьку лікарню – це злочин” з’явилася в місцевій газеті. На якийсь час усе заспокоїлось. Але вже за кілька місяців скигління на кшталт  “не маємо коштів на лікарню” почалися знову.
Інший народний обранець, Микола Люшняк, відгукнувся на звернення головного лікаря. За його сприяння було скеровано кошти на заміну вікон. В інфекційному відділенні працівники за власні кошти придбали фарбу та зробили ремонт.
Далі знову почалися розмови про закриття інфекційного. Цього року начебто з причини відсутності лікаря-інфекціоніста!
Лікаря ми знайшли. Навіть про житло для нього домовились.  Та він не попрацював і півроку, як повідомили, що відділ таки закриватимуть. Причина – крайня необхідність відкриття реабілітаційного центру для воїнів АТО.
По-перше, організація та надання реабілітаційної допомоги – це неабияка відповідальність. Виникає дуже важливе запитання: чи можна покластися на керівництво лікарні в організації такого поважного проекту?
Наприклад, чому ось уже три роки просто неба стоїть новенький реанімобіль? Він дістався громаді з неймовірними труднощами. Гараж є, місцевий підприємець безкоштовно надав будматеріали, громада запропонувала робочі руки, щоб підняти дах в старому гаражі – але керівництво лікарні й досі чухається! Тим часом дороговартісна техніка пошкоджується.
По-друге, якщо існує нагальна потреба у відкритті саме такого реабілітаційного центру, постає питання, як довезти ветеранів АТО до лікарні і хто їх буде тут лікувати? Дороги до Золотого Потоку знищені.  Cпеціалістів-реабілітологів, психіатрів та психологів у нас немає.
Зрештою, на які кошти керівництво лікарні збирається здійснювати такі глобальні реформи?  Надія на те, що “заграниця нам поможе” чи, скоріше, дурень думкою багатіє?
Реалії такі, що окрім низки інших проблем, лікарня має заборгованість перед медперсоналом. Люди чекають на зарплату ще від серпня… Тиждень тому місцевий житель зателефонував у Національне антикорупційне бюро за номером (0800) 503 200 і висловив стурбованість щодо закриття закладу. Вислухали і порадили  зателефонувати до відділення Національної поліції України (0800 500 202). Там йому відповіли: “Це не до нас!” і «відфутболили» на «102». Оператор цієї «гарячої лінії»  палко подякувала за дзвінок і сказала: “З вами зв’яжуться з району.”
Місцевий дільничний зателефонував. Каже: “Прийдіть до мене, я прийму у вас заяву.” Прийняв. Повідомив, що порадиться з бучацьким керівництвом.
Кілька днів тому у відповідь на обурену вимогу медпрацівників виплатити їм заборговану зарплату та припинити забавку “закриєм – не закриєм”, представник районної ради «втішив»: “Таки закриємо!” І грошей не заплатили.
Ну, і де ж тут правда, скажіть? І до кого далі звертатися?
Михайло Микитчак від імені жителів Золотопотіцької громади».
Прочитавши листа, ми одразу ж звернулися за коментарем до головного лікаря Золотопотіцької лікарні Василя Понтуса. Невже славнозвісний заклад з такою багатою історією закриють, а спеціалістів, котрі славляться професіоналізмом на всю область, «викинуть» на вулицю?
«Звісно ні! Про закриття лікарні ніколи і не йшлося. Йдеться про закриття інфекційного відділення…
Поясню все спочатку. Наша лікарня обслуговує жителів і  громади, і району. Громада кошти надала. А район має фінансувати дві районні лікарні: нашу і Бучацьку. Звісно, їм недоцільно утримувати аж два медзаклади. Цьогоріч, замість 12 мільйонів, нам дали 8. Не вистачає 2,250 млн грн, щоб виплатити людям зарплату. Недавно медпрацівники отримали першу частину за вересень, невдовзі отримають решту і трішки за жовтень. А далі що робити? У нас ще з минулого року «висять» борги за газ.
Треба вирішувати ці проблеми. Єдиний вихід – реорганізація. У нашому районі є два інфекційних відділення: у нашій лікарні і Бучацькій. Чи доцільно утримувати велике відділення, якщо там сьогодні лікується лише один хворий. А обслуговує його 10 працівників. Рахуйте самі…
Тому я подав на розгляд сесії звернення про закриття інфекційного відділення. Натомість плануємо відкрити військовий хоспис. Таким чином збережемо робочі місця і зробимо добру справу – допомагатимемо атовцям.
Повторюся, про закриття нашої лікарні не йдеться. Більше того, ми розвиваємось. Але для того, щоб заклад функціонував, а люди отримували зарплати, потрібно діяти», – заявив Василь Андрійович.
Також головний лікар додав, що начальник управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА в курсі їхніх проблем і він цілком підтримує рішення щодо реорганізації.

Зоряна ДЕРКАЧ