Молитва з війни

Я вже не пам’ятаю, де вперше прочитав цього проникливого і талановитого вірша. Здається, на одному із сайтів повідомляли про знайдені архіви ОУН-УПА, де серед документів вирізнявся аркуш вицвілого паперу з текстом «Побудь, мій Боже, отут, зі мною». На переконання автора статті, цей вірш висів в криївці ОУН-УПА. Він зізнався, що не знає, хто автор, не знає, хто вивісив і в якій криївці, але не має сумніву: усіх, навіть переконаних атеїстів, ці слова зачіпають за живе.
Без сумніву! Поезія від серця і душі розлетілася соціальними мережами і не було людини, яка, прочитавши, залишалася б байдужою. Аркуші з цією «молитвою» були розміщені не на одному блокпості чи в бліндажі Збройних сил України, добровольчих батальйонів, і зігрівали бійців у холодні безсонні ночі, тамували біль втрати, додавали патріотизму та відваги…
«Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
У цьому полі, у розпал бою.
Серед руїни і серед краху
Не дай пізнати глибини страху.
Не дай упасти в зневіру й розпач
І побратимам розбігтись врозтіч.
Побудь, мій Боже, отут, між нами,
Душею батька, сльозою мами,
Сестри любов’ю, брата плечима,
Чеканням милої, її очима.
Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
Посеред світу, посеред болю.
Храни від смерті, від кулі вражої.
Будь мені, Боже, вартою, стражею.
Я тіло й душу тобі офірую.
Побудь, мій Боже, зі мною!
                        Вірую!»
Велике спасибі авторові, відомому чи невідомому, який зумів майстерно підібрати слова віри і надії, любові та піднесення…
Та коли я шукав хоч якусь інформацію про вірш, то натрапив на маленьке повідомлення у мережі Фейсбук: «Ця молитва не висіла в криївці ОУН-УПА, оскільки була написана 2 листопада 2014 року. Автор вірша – Дзвінка Торохтушко». І підпис – «Любов Бурак·Ternopil».
 Тарас ВАСИЛІВ