Михайло ІВАЩУК: «Я пишу те, що серце потривожило…» 

«Кожній людині Господь дав талант, але не кожний з нас розуміє: а що це? Я вже не кажу про вміння ним користуватися… Михайло Іващук має безмежну доброту, великий творчий потенціал і вміння спрямувати його у правильне русло». Так Галина Фесюк, поетеса, журналістка, краєзнавець із Жовківщини на Львівщині, висловилася про творчість свого земляка, також поета, журналіста, публіциста, який є автором збірок поезії та прози, численних газетних  статей. 

Словом, літературна творчість стала для Михайла Іващука покликанням у його житті та діяльності: «Якщо у житті я чогось не звідав, то головним для мене залишається те, що я не розминувся з письмовим словом…» — зізнається літератор. У своїй сьомій книжці «Перемальовані дощі: Вірші. Вибране. Критика. Два ювілеї», що її надрукувало тернопільське видавництво «Підручники і посібники», автор висловлює своє заповітне: «Слово, ти мене не можеш зрадити…». Тому для Михайла Григоровича написані вірші є дуже  дорогими. Каже,  що поезія назавжди стала його долею. Поезією він живе і прагне в ній бути щирим:

Яка-то розкіш – жити із словами,

Чистими, як вранішня роса,

Теплими, як світлий погляд мами,

Добрими, як ангельська душа.

Яка-то розкіш – жити із словами,

Не переінакшуючи тих,

Що уже давно, уже віками

Входять до переліку святих.

Назва книжки, до якої увійшли вірші, написані у 1993-2024 роках й подані у збірках Михайла Іващука «День лише вдосвіта досконалий» (2003 р.), «Як летіти втомиться крило» (2024 р.), і нові поезії, які ще не друкувалися, –  то від  перших  слів одного із надрукованих віршів:

«Перемальовані дощі

Текли, як сльози…

Їх не влаштовував папір,

А тільки грози…»

Загалом до видання увійшло 300 віршів — стільки ж,  ділиться автор, як у збірці  поетичних сюжетів про життя: своє чи інших людей. Особливості цих «сюжетів» пояснюють надруковані у книжці рядки: «Це, однак, не поетична автобіографія в деталях, яких у книжці чимало. Це — вистраждані рими, поетичні образи, думки, це перлини кожного вірша — його крилаті останні рядки-два… А також звичайні  людські заповіти, що їх від свого досвіду прагне передати кожен, а більше той, хто має поетичне покликання і скромний дар до пошуку потрібного слова, хто є великим оптимістом і, попри всі життєві труднощі, які випадають на долю, каже, що він щасливий серед добрих людей».

Літературознавці зазначають громадянськість, філософічність, пейзажність лірики Михайла Іващука; присутність у ній «культурологічних акцентів». Більшість поезій звернена до особистого — того, що оточує і зобов’язує до морального вдосконалення, духовної роботи.

На думку автора, майже всі його вірші — «про любов і про те, як жити…».

Поетові, за словами Ігоря Фарини, вдається створити «словострій», який знаходить відгук в іншому серці. Автор виражає почуття, оригінально висловлює думки у віршах, торкаючись душевних струн. Усі рядки «пронизані любов’ю», «неординарною щирістю, зболеністю почуттів». Літературознавець та  поет виокремлює  і таку промовисту рису у творчості Михайла Іващука: «Саме увага автора до найменших проблем особистості — осонцює його книги».

Поезію Михайла Іващука тепло зустріли цінителі поетичного слова, його колеги по перу. На думку редакторки і поетеси Галини Вандзеляк, вірші Михайла Іващука привертають увагу своєю самобутністю, мають своє звучання.

Вишуканою, стриманою і теплою поезію Михайла Григоровича свого часу назвала Віра Ярчук: «Автор малює портрети, пейзажі, почуття, настрої, малює словом — образним, метафоричним…». За спостереженням поетеси, літературного критика Тетяни Дігай, від рядків віршів Михайла Іващука йде «щось», що не піддається математичному аналізу. Це «щось» може бути почуттям, думкою-фантазією, асоціацією. Пристрасті, прагнення, особливо ті, що не здійснилися, мрії, уподобання, побоювання — все у поета стає творчою лабораторією… Література, зокрема поезія, — перевірений спосіб осягнення світу та свого місця в ньому. І шановному авторові це вдалося». Михайло Іващук, на думку Т. Дігай, мріє про гармонію зі світом і людьми. «Все життя він шукає ідеального, зразкового, бездоганного, бо в душі — він романтик, а романтику (так ведеться здавна) призначено бути особою духовного штибу».  Мабуть, штрихами  до   «автопортрета» є такі поетові рядки:

Жила душа, націлена на сонце,

Помічена, як чоловік-лівша.

Для всіх хотіла бути оборонцем,

Душа летіла голубом — не йшла…

Хтось їй добра, а хтось бажав вибоїн.

Комусь була, як в секретері міль.

У небесах вона — крилатий “Боїнг”,

Серед людей — стежиночка між мін.

Любити всіх — це, мабуть, просто звичка,

Як йти за сонцем — вікон всіх каприз.

Душа згорить, як в церковиці свічка.

І буде це на фініші як приз.

Серед громадянської лірики у Михайла Іващука є поезія, співзвучна часу й подіям нинішнього дня. Трагічність, драму російсько-української війни, біль втрат людських життів, горе, принесене війною у домівки,  автор вилив у своїх, написаних з відчаю, нових віршах:  «Я вже скоро помру від цієї війни», «Похоронка прийшла на матір», «Як згадаю, що возили війни в тих мішках, у білому вагоні…», «Ми живі, ще вийдемо у люди, і нікому не здамось на милість», які вже нещодавно, після виходу збірки «Перемальовані дощі», з’явилися на сторінках «Свободи» і стали частиною публіцистичних роздумів Михайла Іващука про страшне лихоліття…

Особливістю книжок М. Іващука є те, що автор подає в них свої та публікації інших авторів, присвячені його творчості. Тож у нововиданні увазі читачів представлено три рецензії на поетичну антологію «Як летіти втомиться крило», недавні рецензії М. Іващука на повість в есеях Любові Малецької «Розповім тобі пошепки» й книгу рецензій Ігоря Фарини «Криничарі», а ще спогади-нотатки про відомого аграрія краю, мецената, давнього друга літератора Антона Білика.

Домінуючою рисою характеру Михайла Іващука є вдячність. Вдячність батькам, рідним і близьким, тим, хто поруч і хто зустрічається на його життєвих і творчих дорогах. «Вдячність — це любов, але це також і прояв совісті» — вважає Михайло Григорович. У творах він з любов’ю віддає нам часточку свого серця, втіленого у Слові, передає повчальні уроки свого життя.

Подарована автором збірка поезій «Перемальовані дощі» поповнила фонд Тернопільської ОУНБ. Її електронна версія представлена в Електронній бібліотеці краєзнавчих видань Тернопільської області й доступна на сайті обласної книгозбірні.

Марія ІВАНКІВ,

головний бібліотекар відділу краєзнавчої літератури та бібліографії Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки

Сьогодні, 27 квітня,  Михайло Григорович Іващук святкує черговий день народження. Автор статті,  а  також працівники редакції  газети “Свобода” вітають пана Михайла і зичать йому міцного здоровя і творчого натхнення на роки.