Лютневі сніги та морози у долі Валерія Залізного

11 лютого 2026 року виповнилось би 75 років відомому на Тернопільщині та  Чернігівщині талановитому поету, художнику, композитору-пісняреві, громадському діячеві Валерію Олексійовичу Залізному.

Але, на жаль, важка довготривала хвороба не дала йому можливості дожити 3 дні до цієї дати. 8 лютого 2026 року він відійшов у вічність, похований у Батурині. Залишив для нас багату творчу спадщину в поезії, піснях, картинах та хороші, світлі спогади про себе.

На Тернопільщину з Чернігівщини разом із дружиною Валентиною і дочкою Оксаною Залізні приїхали на початку 1980-х років. Валерій швидко здружився із багатьма творчими людьми Тернополя. Він знав правдиву історію України і брав активну участь у національно-визвольних змаганнях у 1989-1991 роках.

«Уже після першого волелюбного віча 30.06.1989 р. на Микулинецькому цвинтарі на відновлених могилах січових стрільців і закатованих кадебістами у Тернопільській тюрмі українських патріотів та почутих там спогадів їх рідних, – розповідає Казимир Ярема, –  Валерій написав патріотичні вірші «Жертвам свавілля», «Народний рух», в яких засудив більшовицьку окупаційну владу і закликав українців до боротьби за волю. Скоро ці вірші та інші були опубліковані в тодішній патріотичній пресі і їх декламували на вічах та зібраннях.

В. Залізний брав участь і в наступних акціях боротьби – «За українську Україну», у Помаранчевій революції, особисто зустрічався з В.Ющенком, співпрацював і товаришував з багатьма громадськими діячами та творчими людьми краю».

У 1994 і 1999 роках він організував поїздку лепківців і просвітян з Тернополя в м.Батурин, де у 1999 р. встановили пам’ятну стелу Б.Лепкому в Батуринському заповіднику «Гетьманська столиця». Тернополяни  взяли участь у перезахороненні символічного праху гетьмана України Івана Мазепи, яке організував письменник з Одеси Богдан Сушинський. Валерій Залізний на цьому заході  виконав авторську пісню, присвячену Б.Лепкому, «Візьміть мене на крила журавлі», високу оцінку змісту та виконанню якої дав присутній там Дмитро Гнатюк.

25 років тому, 11.02.2001 р., В.Залізний відзначав 50-річчя в приміщенні тернопільської філармонії та робив свій творчий звіт. Звучало багато виступів, подяк. Казимир Ярема написав до цієї дати книжку «3 музи Валерія Залізного», яку було тоді презентовано.

А Валерій Залізний написав і видав 15 поетичних та пісенних збірок, які пройняті любов’ю до рідної землі, розповідають про героїчне минуле боротьби нашого народу за волю, викривають і засуджують жорстокість кремлівських верховодів. Його поезія і пісня – безсмертні, на них будуть виховувати теперішні та майбутні покоління українців. Пам’ять про славного сина України Валерія Залізного буде назавжди жити у серцях і душах рідних, побратимів, друзів, жителів краю та України. Співчуваємо рідним, дружині Валентині, дочці Оксані, внуку Артуру.

Валерій Залізний  брав участь і у заходах з повернення імені братів  Лепких,  інших великих українців. Багато часу та енергії він віддав діяльності Тернопільського обласного товариства ім. Б.Лепкого. Пам’ять побратима нині вшановують члени Громадської ради з вручення Всеукраїнської премії Братів Лепких, Ліги підприємців «Українська справа», зокрема її голова Михайло Ратушняк, та працівники редакції газети «Свобода», на сторінках якої друкувалися твори Валерія Залізного.