Сім хлопців-земляків Героїв: пам’яті Небесної Сотні

Крик мовчання

Про що мовчиш, розстріляний Майдане?

Про тих, кого востаннє пеленав,

Чи про мерзоту підлу, невблаганну?..

Мій cотнику, їх Бог ще не скарав.

Не щит бруківки, а стосила зброя,

Не каменюччя, – гнів терпкий людей…

Твій крик мовчання вперто за собою

Прозрілих і словесних поведе.

Володимир Кравчук

М. Збараж

20 лютого ми в чергове вшановуватимемо річницю пам’яті Героїв Небесної Сотні – українців, які загинули під час Революції Гідності, відстоюючи ідеали свободи, демократії та європейського майбутнього України, які нині як і нашу незалежність захищають наші мужні воїни у боротьбі з московськими окупантами.

Нагадаємо, що 18-20 лютого 2014 – в найтрагічніші дні Революції Гідності, сталися сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок, снайпери вбили понад 70 євромайданівців, які стали Героями Небесної сотні.

Герої Небесної сотні з Тернопільщини – Назар Войтович, Олександр Капінос, Тарас Слободян, Василь Мойсей, Ігор Костенко, Василь Аксенин і Устим Голоднюк.

Назар Войтович – наймолодший Герой Небесної Сотні. 17-річний юнак приїхав на Майдан вранці 20 лютого й встиг пробути тут лиш кілька годин. Під час кривавих протистоянь у Назара влучила куля снайпера.

Хлопець був студентом третього курсу Тернопільського кооперативного коледжу. У рідній школі Назара відкрили музей пам’яті Героя, у якому зберігаються його малюнки та речі, які він мав з собою на Майдані.

Олександр Капінос народився 10 березня 1984 р. в с. Дунаїв Кременецького району. У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти мовного закону. Ввечері 18 лютого 2014-го на перехресті вулиць Хрещатик та Інститутська отримав поранення під час оборони Майдану. Боровся до останнього. Після важкої і тривалої операції прийшов до тями, але травма виявилося занадто важкою — 19 лютого у хлопця зупинилося серце.

Тарас Слободян народився 10 грудня 1982 року. Проживав у Тернополі, працював у Тернопільському національному економічному університеті. Під час заворушень у Києві хлопець перебував на Майдані, проте потім безслідно зник. Точної дати смерті встановити не вдалося. Відомо лише, що це сталося в грудні 2013 року. Його закатоване тіло знайшли аж у березні 2014-го в лісі на Сумщині.

Василь Мойсей народився 27 березня 1992 р. в с. Зубрець Бучацького району. Навчався в університеті розвитку людини «Україна» на факультеті соціальних комунікацій і реабілітації у Луцьку. Вранці 20 лютого 2014 року на Майдані у Києві отримав поранення грудної клітки від кулі снайпера. Не врятував хлопця й цивільний бронежилет — від отриманих травм Василь помер у лікарні.

Ігор Костенко народився 31 грудня 1991 р. в с. Зубрець Бучацького району. Навчаючись на географічному факультеті Львівського національного університету ім. І. Франка за спеціальністю «менеджмент організацій», розпочав журналістську діяльність. Був активним дописувачем Вікіпедії. За  два  з половиною  роки  написав понад 280 статей та здійснив понад 1600  редагувань. Загинув вранці 20 лютого 2014 року на Майдані у Києві.

Василь Аксенин народився 4 лютого 1962 р. в с. Литячі Заліщицького району. Після закінчення місцевої школи переїхав до Чернівців, де закінчив Чернівецький комерційний технікум.

За спогадами рідних і друзів, чоловік дуже любив птахів. «Із його рук усе мало дар вижити й вирости», – згадувала дружина. І якщо хтось зі знайомих знаходив поранену пташку, приносив її у дім Аксениних.

Згодом на одній із пам’ятних дощок, установлених на честь Героя Небесної Сотні, напишуть: «Він рятував Україну, як поранену пташку».

Василь Аксенин отримав важке вогнепальне поранення – було пробито черевну порожнину та пошкоджено тазостегнову кістку. Урятувати Василя Аксенина медикам не вдалося, він помер 12 березня 2014 року.

Устим Голоднюк, 19-річний юнак зі Збаража під час розгону студентів у ніч на 30 листопада стояв на першій лінії оборони і намагався не пустити силовиків на стелу. Разом  з  хлопцями  Устим  зробив  коридор,  яким  з  оточення  Беркуту  вийшли  дівчата.  Залишаючись  на  місці до останнього, отримав поранення. Та тільки-но рани зажили, знову поїхав на Майдан.

20 лютого на вулиці Інститутській хлопця вбив снайпер. Останнє, що Устим написав на сторінці в соцмережі: «Рабів до раю не пускають!».

Герої не вмирають!