Талановиті люди в безталанній країні

Як же багато в нас розумних, компетентних, передбачливих людей – просто не натішуся! І як вони вміють усе гарно й зрозуміло розкласти «по поличках».

Один докладно розповість, як загнати російську армію кудись за Урал. Другий – як зробити так, щоб не ми кланялися  Європі, а вона нам. Третій – як побороти корупцію. Четвертий – як встановити справедливі комунальні тарифи. П’ятий,  шостий, сьомий,… десятий… Час, однак, припиняти перераховувати – кваліфікованих фахівців на всі випадки життя й на всі проблеми у нас однозначно вистачить. З цим у нас дефіциту немає. От з чим відчутний дефіцит – то це з реалізацією права переважної більшості народу на достойне життя: без страху скінчити свої дні жебраком, без страху бути обдуреним рідною державою, без страху бути обікраденим чи пограбованим на вулиці. Без принизливого відчуття, що тобі й далі (тепер уже – під личиною все тієї ж демократії) нав’язують, як ти маєш жити, що читати, що дивитися, що слухати…

Словом, врешті-решт доходиш висновку, що вся ота телевізійна балаканина з цілою купою рекомендацій і безплатних порад абсолютно нічого не варта. Доказ цього – наше життя впродовж останніх більш 30 років, яке можна охарактеризувати як «погане» або «ще гірше», однак неможливо назвати достойним, гідним людини. Говорю, знову ж таки, від імені отієї зневаженої та постійно обдурюваної сірої маси, оскільки так  звана «еліта» на всіх рівнях – від столиці до сільської громади – прилаштувалася доволі таки непогано. Навіть тепер, під час війни. Принаймні, якщо судити з її застільних тостів: «Хто має гроші – той пан», «Щоб у нас все було, і щоб нам за це нічого не було». Завдяки чому досягається такий статус і, перед усім, така невразливість? Думається, завдяки тому, про що добре знають оті глашатаї у політичних студіях (оскільки самі в цьому беруть участь): оборудками за принципом «рука руку миє», інвестиційним угодам на забудову міст з «неформальними доповненнями» до них, «понятіям», які успішно заміняють норми закону. 

Це – основа. Ну, а навішування «лохам» локшини на вуха в телестудіях – це так, релаксація, хобі…