26.04.2024
20:40
Записки тернопільського добровольця: Ірпінь, Гостомель, Буча перші фото і відео (ч. 2)
Кінець березня. Заїхали ми в якийсь ліс. Безперестанна канонада артилерії дала усвідомити, що тут все на порядок серйозніше. Мозок не надто радісно приймав нову реальність.
Залізли у вже облаштовані окопи, почекали решту. Транспортом ніяк, треба перебігати пересічною місцевістю 1,5 км до міста. Добралися на штаб в якомусь крутому замку, далі нас відправили на позиції.
З позиціями нам пощастило – 4-зірковий готель в 2 поверхи. Перебіжками добравшись ми побачили 20-річних пацанів, які дуже тішилися (курсанти чогось як з’ясувалося пізніше). Тільки, що вони підбили москальський танчик, який яскраво догорав в 40 метрах. NLAW, РПГ з купою стріл і польський “Комар” в холі випромінювали готовність палити русню.Короткий інструктаж:
«Москалі в метрах 500, час від часу на броні під’їждають, валять мінометами і артою – ми пішли, успіхів. І ще одне – телефони виключайте, по них наводять.”
Поділили пости, час обживатися. Досвід говорив, що треба бути там, де над тобою дві панелі і дві стіни та подальше від вікон. Відносну безпеку від 120-ок це забезпечувало. В туалет затаскали наявні ортопедичні матраси і облаштували місце відпочинку. Нічний сон з постійним прислуховуванням до радіостанції і наявності стрілкотні. Виявляється бронік нормально гріє. Дякувати Богу, було два зарядженні павербанки, які живили батареї простеньких «баофенгів» і деякі тепліки. Нічне чергування і усвідомлення наскільки крута і потрібна штука – тепловізор.
Наступний день – чується шум мотору. Гранатометник з 2-им номером на вихід; кілька разів це повторювалося. Як результат ще один горючий БеТер, другий підбитий, але встиг сховатися з зони видимості. Повеселив радіоефір :
« Потрібні ще стріли до РПГ. – За*бав. Ти їх що їсиш. Зараз буду.»
Ейфорія Артема вивітрилася: бахнув 2 БеТеРа, ще й напхали. Командир, який приніс стріли поняв, що не правий. Підвалили генератор і нормальна хавка, а то ті батончики і консерви німецьких сухпайків вже печією віддавали. На парфумах закипятили каву – яка ж вона класна була. На день третій реагували на прильоти дуже близькі, інші були фоном. Тішило, коли наші давали нормальну «атвєтку». Готель розгаратали з усіх сторін.
Команда йти далі – нові позиції в частині Нацгвардії. В новенькій казармі, відремонтовані в грудні 2021 року цілих вікон не залишилось. Василь Івасько десь затрофеїв кулемет з нічником і написами чеченською. Під час чергучання поверхом вище наді мною розірвалась міна. Народився вдруге, чи втретє..
Рейд на житловий комплекс ІБІС. Щось завелося, всі на стрьомі. Виявляється залишилось кілька мешканців, які користувалися генератором. Всіх на вихід. Серед 8 людей, москалик з Пітєра, який півроку до того тут оселився. Як виявилось – коригувальник. При відході з цивільними і «трофеєм» почався обстріл. Хтось помітив матьорий годиник в «альоші» і викинув його. Далі туди і продовжували бити.
На позиції до нас підтягнулися журналісти – двоє французів і двоє з Ізраїлю. Не дарма я вчив англійську. Виявляється Макрон підтримує Україну, щоб виграти вибори.
Гостомель. Є інформація, що окупанти відступають. Туди кілька км лісом, попри річку. Наш взвод зголосився йти першим. Страшнувато, але треба. Зайшовши – зайняли залізничний міст. Орки лишили розтяжку з сигнальною ракетою. На підірваному мосту спалені камази і смажені кадирівці. Місцеві раді нас бачити, хоч і спантеличені діляться враженнями.
Гнітюча картина знищеного міста, розграбованих будинків, але гріє душу, що ворог відступає. І ще купа трофейного БК. Далі буде…
