«Я – син України. За неї і вмираю!»

«Навіщо сум, прекрасна Батьківщино? Ти маєш нас усіх. Ще інші виростуть. Тобі вже не виховувати покірних рабів. На добу смерда вже давно прийшов кінець.

Ми можемо померти. А по нас тисячі, і скільки хочеш. І по закону всіх воєнних правил нашої культурної доби…

Але – це ми. А ми – це ще не всі.

Нас не зрахувати. Ані тепер, ані в майбутніх поколіннях. У добі теперішній і добі завтрашній.

Питають: умерти чи жити доведеться для тебе, Україно? Дубовий хрест чи лавровий лист?

І знаєш ти, єдина Батьківщино, – ми хочемо жити!… За лавровий лист!

А коли треба – смертю смерть подолати…

І це вже байдуже – ще сотня, тисяча чи скільки. Доба вже йде.

І десь, колись ми відкладемо набік кріс, закурений у боях.

А як прорветься сонце із-за хмар, ми глянемо у синю глибінь і там вітати тебе будемо, Україно, наша мріє.

Таки глянемо! Все одно – очима, чи хрестами, чи лісовими мальвами над сотнями могил!» – писав  колись повітовий комендант повстанців Кременеччини  «Блакитний» (Михайло Данилюк).

 

25 червня 2018 року на хуторі Кімнатецька Зелена, що за п’ятнадцять кілометрів від Кременця, відбулося урочисте освячення дубового хреста, встановленого на місці загибелі невідомого воїна УПА.

Він помер у червні 1945-го. Юнак, якому за розповіддю очевидців (Лідії Дикун та Лілії Антонюк), не було ще й двадцяти років, отримав тяжке поранення у бою з енкавеесниками, прикриваючи відхід повстанської групи. Бій тривав усю ніч. А вранці його, закривавленого, знайшли жінки з хутора. На краю поля, серед жита, яке дарує людям життя. Помираючи, юний повстанець не захотів назвати свого імені (це було заборонено законами конспірації). Сказав лише одне: «Я – син України. За неї і вмираю!» І відійшов у засвіти…

Через сімдесят три роки на місці смерті героя простягнув руки-крила до неба величний дубовий хрест. Пам’ятник з’явився з волі районного об’єднання товариства «Просвіта», яким керує пані Лілія Следзінська (вона родом із хутора Кімнатецька Зелена).

До виготовлення хреста долучилися учасник національно-визвольних змагань із Почаєва Олексій Борис (дістав і привіз деревину) та житель села Кімната Володимир Смакоуз (названий на честь свого дядька-повстанця, який загинув у 1944-му в бою на Гурбах). Пан Володимир кілька ночей поспіль обробляв дуба, щоби встигнути  зробити пам’ятник до вказаної дати. Він не взяв за свою роботу жодної копійки! Також безкоштовно зробив  меморіальну таблицю із граніту кременецький художник  Олександр Крутевич. Ось так виявляється справжній патріотизм!

У суботу, 23 червня, хрест встановлювали жителі села Кімната Володимир Смакоуз, Володимир Мірецький, Олег Галайчук, Ігор Кудасюк, Федір Грушицький. Їм допомагав Василь Олійник (член Кременецької «Просвіти»). Марія Смакоуз та Наталія Кудасюк посадили квіти біля підніжжя.

25 червня пам’ятник освятили служителі Української православної церкви Київського Патріархату – отець Полікарп (намісник Свято-Юріївського чоловічого монастиря на Вірлі) та отець Василь (намісник храму Архістратига Михаїла у Лосятині).

Добрі слова, присвячені героєві та всій Українській повстанській армії, виголосили голова Кременецької районної ради Олександр Стефанський, доктор історичних наук, професор Кременецької гуманітарно-педагогічної академії імені Т.Г.Шевченка Ірина Скакальська, кандидат історичних наук, доцент того ж навчального закладу Олександр Соловей, голова  Кременецького районного об’єднання «Просвіта» Лілія Следзінська та інші.

Жіночий вокальний ансамбль «Гаївчанка» під керівництвом Марії Смакоуз скрасив подію чудовим виконанням повстанських пісень. Його доповнила юна бандуристка Алла Люба, учениця Кременецької музичної школи. Наталія Капінос із Дунаєва – сестра Героя України і Героя Небесної сотні Олександра Капіноса – майстерно декламувала поезію Тараса Шевченка, яка закликає українців не бути байдужими до долі рідної землі, берегти Батьківщину від ворогів. А автор цього матеріалу зачитала оповідання, присвячене  українському повстанцеві.

Лілія Следзінська подарувала всім учасникам дійства примірники книги «Сини України», яку видала  районна організація «Просвіта» до цього дня.

Голова Кременецької районної ради Володимир Стефанський і заступник голови Кременецької районної державної адміністрації В’ячеслав Онишкевич, студенти історичного факультету Кременецької педагогічної академії поклали квіти до підніжжя хреста-пам’ятника.

Немає кінця синам України! Ті, що впали в боротьбі за неї, вічно цвістимуть маками в безкраїх полях Вітчизни! А нові, що ступили на їхнє місце, мужньо боротимуться за щастя рідної землі – аж до повної перемоги!

Неоніла ДРИГУШ (КРЕМ’ЯНЧАНКА)

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*