Втік від суду у Великобританію

Але повернувся і спокутував усі гріхи.

Його мати не дожила до суду – померла ще під час слідства. Відтак, стосовно неї кримінальну справу закрили, бо уже не людям, а небесному суду оцінювати на терезах добра і зла її вчинки, власне, усе життя. Сина мали судити, але він десь зник на довгі три роки. З’явився наприкінці минулого і пішов з поклоном до тих, кого скривдив. Його простили усі, а нещодавно у Бережанському райсуді цей молодий чоловік спізнав ще й милосердя від правосуддя.

Мати і син із села Козівського району упродовж трьох років займалися викраданням худоби. Вона була калікою – пересувалася на милицях, а згодом додався вбивчий діагноз – рак шлунку. Син, 1984 року народження, – дужий молодий чоловік, уже одружений. Родина – не із заможних, а радше, навпаки. Не називатиму імен і прізвищ, назву населеного пункту – нехай у цього чоловіка залишається шанс жити без осуду і у злагоді з власним сумлінням, тим паче, що для цього він уже багато зробив.

Давно минулися ті часи, коли коней, корів і бичків можна було без нагляду залишати припнутими на пасовищах. У селах практикують пасти худобу по черзі – на вулиці чи в околиці складають графік, в якому вказано, яке домогосподарство забезпечує пастуха на той чи інший день. Селяни так пильнують свою живність від хижих тварин та від злодіїв. Якщо залишити худобу без нагляду, можна її уже не застати. З весни до осені  поліцейські кримінальні зведення переповнені такими фактами. Злодії не гребують викрадати худобу і з корівників, хлівів.

Першу крадіжку мати і син вчинили у грудні 2013-го. Серед ночі чоловік проник у корівник селянського господарства «Слава» і вивів дві корови. Мати тим часом домовилася із заготовачем, і уже вдосвіта худобу завантажили на «ГАЗ» і повезли з села. Причетність заготовача до кримінальних оборудок сімейства слідству так і не вдалося довести – він твердив, що продавці видавали худобу за свою. Мовляв, нічого дивного не було і в тому, що кожного разу домовлялися про зустріч о п’ятій ранку на відлюдному місці – у полі.

Господарство «Слава» потерпало від крадійства худоби тричі. Друга крадіжка сталася у листопаді 2014-го – серед ночі вивели трьох бичків, заподіявши шкоду власникові майже на 20 тисяч гривень. У червні 2015-го з корівника зникла телиця. Злодій, щоб потрапити до приміщення, демонтував металеву огорожу.

Потерпало від крадіжок худоби і  ТзОВ «Агропродсервіс Інвест». У серпні 2014 року злодій проник у корівник, зробивши підкоп під бетонною огорожею, і вивів три корови. Збитки господарство оцінило у 34 тисячі гривень. Вдруге злодій навідався у травні 2015-го. Цього разу, щоб добратися до худоби, розбив навісний замок дверей. Зникли теж три корови.

Між тим, найганебнішим  фактом у злочинницькій біографії сімейства (так вважають селяни, з якими я розмовляла) є викрадення телиці та бичка з хліва одинокої пенсіонерки. Цю крадіжку скоєно у грудні 2014 року. Можна уявити розпач жінки, яка вранці не застала у хліві своєї живності.

Викрили злодіїв улітку 2015-го. Чи було для односельців потрясінням те, що мати і син займалися такою ганебною справою? Я розмовляла з учителем, який колись навчав винуватця. Виявилося, що останній, ще будучи за шкільною партою, вчинив таке ж – вивів з чужого хліва бичка. Юного злодія засудили до умовного покарання.

Крадіжки з проникненням у приміщення, вчинені повторно організованою групою – так кваліфікувало слідство дії матері та сина. Обоє вину визнавали за усіма злочинними епізодами. Втім, мати так і не постала перед судом – пішла зі світу. У справі про серійне злодійство висунули обвинувачення лише сину. Матеріали передали до Бережанського райсуду. Але… на виклики обвинувачений не з’являвся – дружина повідомляла, що він захворів. Так тривало декілька разів.  Не отримавши документальних підтверджень стосовно поважних причин нез’явлення, суд врешті-решт виніс постанову про привід – примусове доправлення обвинуваченого. Але виконати це доручення суду правоохоронці не змогли – не застали винуватця вдома. Тоді його було оголошено у розшук.

З’ясувалося, що чоловік уже давно на закордонних заробітках у Великобританії. Багато хто втікає від судочинства за кордон, і лише поодиноких – через міжнародний розшук та міждержавні правові угоди – досягає рука правосуддя. Позаздрити таким втікачам не доводиться – для них Батьківщина зачинена назавжди, а отже, розірвано усі родинні, соціальні зв’язки.

Але у випадку з викрадачем худоби з Козівщини усе відбулося інакше. Наприкінці 2018-го він повертається з Великобританії, звертається до поліції, суду і просить відновити стосовно нього кримінальне провадження, мовляв, готовий відповісти перед законом. Перед тим чоловік іде на поклон до усіх, кого скривдив, просить пробачення й повною мірою, з врахуванням інфляції, сплачує заподіяні збитки, а це – чималі суми. Потерпілі геть чисто збентежені від такого неочікуваного повороту подій, усе прощають крадію і відкликають із суду цивільні позови.

Схоже, така поведінка збентежила і суддю, бо, незважаючи на те, що обвинувачений упродовж тривалого часу переховувався від слідства та суду, перебував у розшуку, при винесенні вироку представник Феміди акцентував на іншому – обвинувачений добровільно з’явився до суду. Також було взято до уваги пояснення: вчиняв злочини за збігу важких обставин, бо потрібні були гроші на лікування матері. Мовляв, після ДТП мати пересувалася на милицях, ноги почали гнити, треба було замінити суглоби, а це вартує величезних грошей. Потім у матері виявили ще й рак шлунку. Він не міг дивитися на муки рідної людини. Усі ці біди і підштовхнули його до крадійства, бо законного способу заробити грошей не міг знайти.

Потерпілі на суді одноголосно запевняли: не мають до винуватця претензій – ані матеріальних, ані моральних і просили не позбавляти його волі.

Три роки позбавлення волі з відстроченням виконання вироку та із встановленням іспитового терміну на рік – такий вирок прозвучав для винуватця. Фактично, його засудили до умовного покарання.

Я хотіла зустрітися з цим чоловіком, та у об’єднаній територіальній громаді сказали: на тому обійсті, де проживала родина, тепер мешкає брат покійної матері засудженого. Останній – у зятях, десь за межами села. У нього є дружина, малолітня дитина. Схоже, міцний сімейний тил і став позитивним поштовхом не зрікатися гріхів, а спокутувати, повернутися на Батьківщину і дати собі  шанс на чесне ім’я і гідне життя.

 

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*