Повідомити новину

Поширити:

Колишній чоловік та його мати домагалися цього усіма можливими способами. «В хід» пішла розписка, мовляв, у 2015 році мати позичила синові понад 23 тисячі євро терміном на 10 років  на купівлю житла. Дружина вперше дізналася про існування такого документу, коли у суді розглядали справу про поділ майна.

У подружньому життя щастя вичерпне, якщо не живиться любов’ю та взаємоповагою. Буває, люди народжують дітей, набувають статки, але це не зближує, і одного дня стають такими нещасними, що єдиний вихід –  розлучитися. Так сталося і у цього тернопільського подружжя. На суді чоловік запевняв, що у них відразу не повелося, тому вони спільного господарства не вели, спільних коштів та заощаджень не мали. Мабуть, таки грішив словами, бо ж проживали під одним дахом, ростили двох дітей…

Суть судового спору зводилася до того, щоб придбану у 2015 році квартиру визнати особистою власністю чоловіка, і щоб на неї не могла претендувати тепер уже колишня дружина. Аргументом стала розписка. За твердженням чоловіка, квартира вартувала 450 тисяч гривень, що у еквіваленті на той час складало  23 400 євро. Саме стільки йому позичила мати, про що є розписка. Термін повернення – 10 років. Частково він уже повернув борг.

Дружина була, м’яко кажучи, здивована, стверджувала, що ніколи не чула про таку розписку,  а квартиру придбали за спільні сімейні кошти. Але як доказати, що позики насправді не було, якщо дві сторони правочину наполягають на протилежному? Тут і жодна експертиза не допоможе…

Суди стали на бік жінки, дійшовши висновку про те, що спірна квартира була придбана за кошти, отримані згідно з договором позики. Але цей договір було укладено в інтересах сім`ї, а тому квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

Попри усі намагання не вдалося чоловікові залишити колишню дружину та дітей без даху над головою. Відповідно до судового рішення, за жінкою визнано право власності на 1/2 частку квартири.

Поділ спільного майна при розірванні шлюбу

Під час припинення шлюбно-сімейних відносин зазвичай постає питання про розподіл майна, набутого під час проживання в шлюбі. Отож, як ділиться майно? Передусім варто окреслити,

яке майно вважається спільним  і підлягає поділу при розірванні шлюбу?

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

До майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності відноситься: майно, придбане за час шлюбу (за винятком речей індивідуального користування); прибутки отримані кожним із подружжя (заробітна плата, пенсія, стипендія та інші доходи). Зазначений перелік не є вичерпним.

Чи все майно підлягає поділу при розірванні шлюбу?

Ні, не все. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;  майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Також особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.

Перелічене є особистою власністю того, хто це отримав, і за загальним правилом поділу не підлягає. Виняток лише, якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (дивіденди тощо), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом є два порядки поділу майна подружжя: добровільний – якщо немає жодних спорів, і судовий порядок.

За подання позовної заяви про поділ майна необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1-го відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Ольга КУШНЕРИК