Як збудити почуття любові у ворога і… до ворога

Якось на засіданні «круглого столу» громадського об’єднання «Академія соціального управління» обговорювали мотиви державної агресивності росіян, наших сусідів, і виявили  цікаві виверти ідеології, що панують у РФ. Окремі політологи кажуть, що там народ масово підтримує свого правителя-президента. Це відбувається навіть, якщо  він та його оточення безоглядно брешуть та грабують народні ресурси і безсоромно вивозять награбоване за кордон, лякаючи ним (закордоном) громадян, які продовжують вірити… Багато українців подібні до росіян.
Третє тисячоліття характеризується не лише очікуванням змін, які не за горами, а й вишуканою брехнею, гібридними війнами…
Як люди оцінюють ці явища в Україні, поведемо мову у цій статті.
Пересічний, але спостережливий громадянин помітив, що нині здебільшого у ЗМІ негативна, песимістична інформація. Різновекторні політичні телеканали постійно передають  повідомлення про численні жертви дорожнього руху, суїциди,  бандитські напади, грабунки, згвалтування і т.д., і т.п. Складається враження, що ми живемо не у молодій перспективній державі, а на суспільному смітнику, в якому народ – не народ, а зграя хижих звірків, які методично риються у ньому та безжалісно нищать одне одного.
Справді, цілісінький день по телебаченню передають дику, вульгарну, не коректну, брехливу  рекламу. Без огляду на неповнолітніх телеглядачів, журналісти з найсерйознішим виглядом повідомляють про «ідеальний презерватив «Дюрекс», як збільшити  груди у жінок. У програмі  «1+1» роздають песиків і котиків, яких врятували з каналізаційного колодязя «еменесники».  Ніби немає інших, більш важливих справ і цивілізований світ розчинився в брудній бодязі, забувши про житейські проблеми, взаємоповагу, взаємотерпимість, любов.
Це ж як потрібно зневажати телеглядачів, чи пак свій народ, щоб подавати повідомлення у «біжучій стрічці» зеленою фарбою на… зеленому фоні або рекламу, завідомо брехливу, гороскопи як насмішку над українцями… І так – щодня.
Сьогодні дивимось телефільми про взірцево демократичних і сильних, дивовижно витривалих «морпіхів» та «морських котиків» США, ніби у нас немає своїх патріотичних  кінострічок, своєї героїчної історії, своїх героїв. Якщо щось патріотичне й демонструють, то обов’язково опівночі…
Фільм української кінорежисерки Ірини Ціли «Земля блакитна, наче апельсин», який, на думку знавців, претендує на  призові місця у міжнародних конкурсах та отримання заслужених нагород, на вітчизняних екранах  ніхто не дивився, а тим часом стрічка розповідає правдиву історію  про сім’ю, яка живе в «червоній зоні» Донбасу, де воєнні дії тривають вже шостий рік… Чому?
Є наші фільми про героїзм вояків УПА, козацтво, ін., але їх чомусь не показують. Зате гумористи сьогодні успішно заробляють на хліб насушний, мовляв, у такій біді дуже корисно сміятися. Глибоке коріння в український грунт пустив гумористичний начебто наш «95-й квартал», що заполонив телеекрани. Словом, український гумор не досконалий, не у моді…
Хто ж за відсутності державної ідеології так вміло скеровує, щоб звести нас, як телят чи довірливих ягнят, на манівці та знову – в тиранічне ярмо, з якого нині робимо чергову спробу визволитися?
Прикре враження складається внаслідок десь некомпетентного, десь байдужого, а десь відверто ворожого управління та цілеспрямованого необ’єктивного інформування громадян. Яскраво проявляються інтереси дрібних людців, які грабують народні ресурси і, знову ж таки  безсоромно, вивозять награбоване за кордон, наголошуємо, лякаючи ним (закордоном) пограбованих. Парадоксально, але всупереч усім недолікам, ми маємо немало позитивів. Завдяки демократії великі здобутки досягнуті в оборонних питаннях. Активно відроджується ЗСУ. Ми маємо можливість говорити правду. Наша економіка, незважаючи на негаразди, завдячуючи малому та середньому бізнесу (державний сектор економіки поки що у стані депресії) функціонує. Цей перелік можна було б продовжити.
Тим часом в умовах системного занепаду економіки – ні слова про перспективи розвитку держави, регіонів, галузей. Читачі,  мабуть, і не знають, які сьогодні галузі функціонують, як порвано на шматки сформовані десятиліттями області, як ускладнено у зв’язку з цим управління та наскільки це небезпечно в умовах війни. Адже за такого управління створюються сприятливі умови для розвитку криміналітету, для поширення корупції і пустопорожніх розмов про боротьбу з цими ганебними для держави вадами.
Суди та прокуратура нагло попирають всі принципи справедливості, чим розхитують віру в державну справедливість. Конституційний Суд України, проігнорувавши ініціативу  з декларування доходів можновладців, поправ Закон Божий і 10 заповідей, тим самим поставив себе, як сатана, нарівні з Господом Богом.
Пригадалися твори Ільфа і Петрова «12 стільців», «Золоте теля» та вчинки героя одного з них –  Паніковського, який  в чорних окулярах, видаючи себе за сліпого, безжалісно обкрадав наївних громадян, які милосердно переводили його через дорогу. Чи не нагадує вам, шановний читачу, цей епізод поведінку окремих сучасних політичних лідерів і навіть керівників України, які у чорних окулярах, немилосердно крадучи народні ресурси, теж ведуть нас, сліпців, та нашу державу до занепаду?
Невже державою мають керувати такі люди? Невже їм байдуже, що буде з ними і з нами завтра? І чому мовчимо? Чи знайдеться серед нас хоч один, хто з усією відвертістю запитав би: чому міністерства працюють без науково обгрунтованих програм, стратегії, тактики та погляду у майбутнє; чому затурканий народ не знає, куди його ведуть?
Потрібно посилити кару за безвідповідальне ставлення до виконання державних функціональних обов’язків у гуманітарній сфері та сфері економіки, припинити знущання над українською мовою, над традиціями та їх носіями. Засудити і припинити демонстративно улесливий перехід журналістів на російську з російськомовними співбесідниками. Необхідно зміцнювати у співгромадян почуття власної гідності. Ми – не лохи, як висловлювався колись  Президент Зеленський!
Треба поповнювати  бюджет не лише за рахунок штрафів за порушення правил вуличного руху, а й за жлобську рекламу, нахабні виступи російською у громадських місцях, за використання чужої мови в державних установах. Поліція повинна зайняти у цих процесах активну патріотичну позицію. Безсумнівно, російські  ЗМІ будуть кричати про «ущемленіє русскоязичних».
Не біймося робити зауваження окремим російським та  українським лакузам.
Ми – на своїй землі. За нами – правда!
Незважаючи на негаразди, сьогоднішній світ насправді сповнений гуманізму і любові, але  агресор не має меж у своєму цинізмі, у вияві лицемірства, підступу, жорстокості і хоче всіма доступними засобами заступити сонце у нашому незалежному світі–віконці. Лідером у цьому є Росія, наш колишній провідник в реалізації навіяної бородатими експериментаторами великої комуністичної ідеї. Сьогодні нащадки тих експериментаторів перебувають у пошуку нових територій і їх погляд впав на Україну… Однак вони знову помиляться… Славний поет Василь Симоненко застерігав:
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
Всі  у нашому прекрасному світі народжуються вільними. Скористаймося нагодою зробити його кращим всупереч недоброзичливцям. Ісус Христос закликав до терпимості, до любові. Ці почуття є у нас.  Збудімо їх у ворогів – і світ стане кращим.
Богдан АНДРУШКІВ,
член НСПУ, д.е.н., професор  ТНТУ ім. Івана Пулюя,
заслужений діяч науки і техніки України