Вибори в США: рахувати довелося довго…

Днями зустрів засмученого сусідського хлопчика, палкого шанувальника футболу, й запитав, у чому справа. Як виявилося, причиною поганого настрою претендента на місце Мессі (чи хоча б Ярмоленка) був матч турніру дитячих команд, в якому, на його думку, суддя несправедливо не зарахував гол у ворота суперників. “Ну нічого, – рішуче хитнула головою чергова жертва суддівського свавілля, – ми з ними ще будемо грати, тоді вже буде інший суддя…” 
Прагнення завжди перемагати та відмова сприймати і прийняти поразку, якщо вони не набувають відверто патологічних форм і проявів, загалом, позитивно характеризує людину. Без цих якостей, напевно, був би неможливим прогрес людства. Це стосується практично всіх сфер людської діяльності, в яких присутній елемент суперництва і змагальності. Вибори – не виняток. І не суттєво, де вони відбуваються – в якихось  умовних українських Колуподупинцях чи в США – невдасі дуже важко буває визнати результат. І більш-менш гідно відреагувати на нього.
Раз на чотири роки в перший вівторок, що настає після першого понеділка листопада (саме так записано в законі, прийнятому Конгресом ще в середині ХІХ ст.) у Сполучених Штатах обирають президента країни. Цього року над ними наче висіла незрима тінь колишнього Політбюро  ЦК КПРС, яке дотепники називали “будинком престарілих”: 74-річний чинний президент Дональд Трамп змагався з 78-річним Джо Байденом за право ще чотири роки пожити в Білому домі. І хоча різниця у віці між обома кандидатами не надто разюча, це не завадило Трампу заявляти, що його опонент страждає на старече слабоумство. Байден, в свою чергу, теж делікатно не відмовчувався й назвав Трампа “найгіршим президентом за всю історію Америки” і “клоуном”. А ще – “путінським щеням”. Після цих взаємних “комплеманів” можна припустити, що різдвяними вітаннями обоє суперників цього року навряд чи обмінюватимуться. І що боротьба за пост першої особи в наймогутнішій державі світу буде запеклою.
Спершу Д.Трамп, загалом, у своєму дещо безапеляційному стилі оголосив про свою перемогу, ще коли підрахунок голосів і не наближався до закінчення. “Ми все виграли. Результати сьогодні ввечері були феноменальними… Відверто кажучи, ми таки виграли ці вибори”, – заявив він.
Коли ж почала вимальовуватися перевага Байдена і розрив у голосах Колегії виборників на його користь став загрозливим, Трамп вдався до контрзаходів: почав вимагати припинити підрахунок голосів у деяких штатах, мотивуючи це можливими порушеннями через голосування поштою. Він також назвав “дуже дивним” лідерство свого опонента у кількох ключових штатах а також пообіцяв “юридично оскаржити результати в усіх штатах, які нещодавно “взяв” Байден через шахрайство з виборцями і фальсифікації”. Зрозуміло було, що “стовідсотковий” американець Трамп, цей типовий self-made man (людина, яка зробила саму себе), котрий досяг вершин у своєму бізнесі завдяки наступальній, а подеколи  й нахабній тактиці, навряд чи розведе руками й піде поздоровляти свого суперника з перемогою. Трамп вже допустив, що теоретично може відкинути добровільну передачу влади в разі оголошення переможцем Байдена, хоча штаб останнього попередив, що впертюха з чудернацькою зачіскою можуть примусово випровадити з Білого дому. Не виключено також, що рішення про переможця виборів буде виноситись на розгляд Верховного суду та спецкомісії Конгресу, які і винесуть свій вердикт стосовно того, хто стане президентом США. Втім, багато хто з експертів уже тепер вважають, що Трампу це мало допоможе, і присягу 20 січня наступного року складатиме Джозеф Робінет Байден-молодший.
Що це обіцяє Європі? Напевно, не буде такого собі стилю ковбоя в салуні на Дикому Заході, яким полюбляв трохи шокувати добропорядну німецьку Frau Меркель. І не буде безцеремонного відпихання вбік прем’єр-міністра Чорногорії перед початком фотосесії у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.
Як це відобразиться на Україні? Судячи з того, як підбадьорився Петро Порошенко і як він почав розлого і впевнено розповідати про блискучі перспективи, що відкриються перед нашою країною, особисто для себе він очікує від можливого обрання Байдена лише позитиву. Що ж стосується України, то варто нагадати, що Байден був віце-президентом під час двох каденцій Барака Обами. В тому числі й у критичний період анексії Росією Криму. І тоді політику США (якщо не зважати на санкції) в плані гарантування безпеки і територіальної цілісності України  з боку США, як одного з гарантів, навряд чи можна назвати бездоганною… Втім, зараз  Байден обіцяє надати Україні військову допомогу, в тому числі летальну зброю, щоб допомогти захистити себе від російської агресії. Він планує заохочувати український уряд, бізнес і громадянське суспільство до боротьби з корупцією і консолідації суспільства, щоб українські громадяни могли користується верховенством права та економічними можливостями (ех, трохи погано знає українців вкупі з їхнім менталітетом Джозеф Байден-молодший).
Після підрахунку голосів у ключовому штаті –  Пенсильванії – стало зрозуміло, що перемагає таки запеклий противник алкоголю й куріння, а ще – прихильник екологічно чистих джерел енергії, абортів і одностатевих шлюбів Джозеф Байден. Та все ж, міцно стиснуті щелепи Дональда Трампа вкупі з рудою чуприною начебто сигналізують про те, що легко зсунути його з поста президента не вдасться. Офіційно ім’я нового президента США оголосять на спеціальному засіданні Конгресу 6 січня.
Ігор ДУДА