Від створення національної держави до добробуту кожного

Роздуми громадсько-політичного діяча Євгена Філя стосовно виборів місцевих рад.
– Як відомо, Центральна виборча комісія визначила чотири важливих особливостей осінніх місцевих виборів: вони пройдуть на новій територіальній основі; вперше буде використана система пропорційного представництва за відкритими партійними виборчими списками; вперше будуть застосовані гендерні квоти; будуть проведені перші місцеві вибори в ОТГ, які призначають і проводять разом з черговими.
Євгене Васильовичу, на вашу думку, які основні «перестороги» слід очікувати у зв’язку з вищеозначеними «новаціями» цьогорічної виборчої системи?
– Найперше, – на надмірну «партизацію». Виборчий кодекс складено так хитро, що Верховна Рада «загнала» усіх учасників виборчого процесу у стан заручників великих партій – і виборців, і місцеві еліти.
Для прикладу, одна з «новацій» виборчого закону – «відкриті виборчі списки» – де-факто стали «закритими», бо їх складатимуть партійні організації на свій розсуд і не за алфавітом. Правда, встановлено «25-ти процентну» прохідну квоту для усіх, м’яко кажучи, не особливо бажаних для партійного керівництва кандидатів. Подолаєш її – пройдеш…
Іншими словами, якщо партія поставила такого «свого-не свого» кандидата у списку «50-тим», а за результатами виборів до ради проходить тільки 5 чи 10 депутатів, то щоб потрапити у цю «п’ятірку» чи «десятку» потрібно не просто набрати більше голосів від інших колег із партійного списку (що було б справедливо і демократично), а отримати кількість голосів, що перевершує «квоту» у 25 процентів. Таким чином, партії «узурпували» свій вплив на формування прохідної частини списку до ради.
Наступне. Знизивши планку для самовисунення з 90 тисяч до 10 тисяч виборців, прийнятим законом по суті забрано можливість у місцевих лідерів громад та місцевих еліт іти на вибори самовисуненням. На думку переважної більшості політичних експертів – це найбільший недолік цього виборчого кодексу. Він матиме негативні наслідки, особливо управлінські, що вже зараз бачимо на рівні держави, міністерств, областей та районів. Можна стверджувати: відповідальність і залежність лише від партій, а не від виборців на місцевих рівнях ні до чого доброго не приведе.
– А які «плюси-мінуси» проведення осінніх місцевих виборів на новій територіальній основі?
– Переконаний, до проведення місцевих виборів необхідно було завершити усі найголовніші завдання адміністративно-територіальної реформи. А цього, на жаль, не зроблено. Скажімо, було б логічним до виборів законодавчо визначити всі повноваження районних та обласних рад, усіх органів державної влади та місцевого самоврядування.
Як кажуть, запитань більше, ніж відповідей. Для прикладу, за рахунок яких джерел будуть фінансуватися новообрані районні ради? Або ж які функції будуть виконувати державні адміністрації – здійснюватимуть контроль за дотриманням державного законодавства та забезпеченням усіх складових державної безпеки на регіональному рівні, чи і надалі будуть контролювати та «розпилювати» усі фінансові потоки?
Така законодавчо не врегульована система управління далі існувати не може, і ці питання необхідно вирішувати ще до осінніх виборів.
Передбачається формування виборчих округів, зокрема з виборів до обласних рад, які за територією та чисельністю виборців будуть удесятеро більшими, ніж на минулих виборах місцевих рад. Тоді від тієї чи іншої партії виборці мали одного кандидата в окрузі. Теперішня ситуація прирівнюється до катастрофічної… По-перше, за час, що залишився до виборів, кандидатам буде важко охопити агітаційною роботою удесятеро більшу територію округу.
По-друге, у цьому зв’язку не виключаємо не лише жорстоку міжпартійну конкуренцію, а й внутріпартійну – окремі кандидати від однієї партії будуть дбати не за перемогу своєї політсили та її ідей, а за свою особисту перемогу. Конкурентами стають однопартійці, що загрожує інформаційній війні між ними і в підсумку битиме по рейтингу усієї партії… Отож, все залежатиме від внутріпартійної дисципліни – якщо та чи інша партія хоче отримати представництво у радах, то вона має забезпечити «командну гру» – всі не переможуть, а ось кожен голос до «скарбнички партії» треба дати обов’язково… Таким має бути розуміння ситуації усіма кандидатами у депутати місцевих рад від національно-державницьких партій.
– А що можна порадити виборцям напередодні осінніх виборів?
– Не вдаючись у деталі, бо це може сприйматись як агітація, вважаю, що кожен житель нашої держави, кожен тернополянин має ще і ще раз звірити свої політичні орієнтири, бо йдеться про вибори на жорсткій партійній основі, щоб вкотре не бути обманутим, підкупленим, зрадженим.
Наголошую: в основі вибору мають бути переконливі національні державницькі позиції партії, за яку віддаєш голос. До того ж, національні пріоритети не на словах, а вже підтверджені конкретними справами – національним державотворенням, утвердженням об’єднуючих українську націю ідей, працею, що сприяє розвитку національної культури, освіти, економіки, просуванню України до європейських стандартів та рівнів життя громадян… Соціально-економічна програма партії чи окремого кандидата (на голову ОТГ чи міста) лише тоді заслуговує на підтримку, коли вона випливає із формули: «Від створення національної держави (УССД) – через державний захист економічних інтересів нації – до добробуту кожного».
Місцеві органи влади є основою державності і від нашого вибору залежить, якою завтра буде Україна – незалежна, соборна, національна держава, чи сателіт «русского мира», чи космополітична колонія безнаціональної олігархії…
Передбачаємо, що під час виборів будуть застосовуватись і «брудні» технології, і підкуп, і шантаж, але результат має бути однозначним – повна перемога кандидатів від партій українського національного державотворення.
У цьому зв’язку неабияка роль належить лідерам національних державницьких партій, які мають обрати правильну стратегію дій: не поборювання, не «отаманщини», а чесної змагальності ідей та програм, що відповідають заповітам Тараса Шевченка: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».