Весілля під звуки сирен: історія кохання військового з Тернополя

У Тернополі військовий зіграв весілля за 40 хвилин під сиренами і одразу поїхав на службу – це не епізод романтичного фільму, а неймовірна реальність українців. Саме в такому експрес-форматі одружилися тернополяни Микола Головенко та Олена Моцал.

Тернополяни Олена та Микола познайомилися наприкінці 2020 року і майже одразу зрозуміли, що то справжнє кохання. І це не просто слова, щодня пара доводила про свої почуття вчинками, розповідає “20 хвилин”.

• Він у формі, вона у ніжній білій сукенці. У руках букет троянд, а на обличчях усмішки. Та головне разом…Що ще може бути краще?

У той час, як російські військові масово запускають ракети, аби знищити українців, ми народжуємо дітей у сховищах та одружуємося під звуки повітряної тривоги. Бо що так зігріває душу і дарує віру у краще майбутнє, як взаємне кохання?

Справжнє кохання – не про ідеальну картинку

Зі слів пана Миколи, все настільки закрутилося, що вже за кілька місяців вони почали жити разом.

“Ми з’їхалися навесні 2021 року. Спершу я допомагав Олені справитися з її викликами, а вона мене доглядала, коли я захворів. Потім ми взагалі разом хворіли на ковід. І що робити?

Знову лікувалися разом, проводили карантин. На цьому життєві виклики для нас не закінчувалися. Так разом і жили, завжди підтримували один одного, допомагали. Я завжди кажу, історія нашої любові – більше про взаємопідтримку, повагу, бажання зробити життя один одного кращим і комфортним. У нас немає яскравих чи захопливих романтичних історій.

У своїх стосунках ми ніколи не гналися за якимись втіхами чи яскравими враженнями. Ми просто любимо один одного, і наша любов зцілює нас”, –  розповідає чоловік.

На фотографіях пара майже завжди разом, усміхаються і радіють життю. Попри всі труднощі, вони навчилися бачили позитивне і гарне навколо. Тунель кохання, Дубно, відпочинок біля гір – разом і подорожують, бо що може бути кращим за гармонійні відносини і спільні мрії?

Тоді пара домовилася, що влітку 2022 року вони узаконять свої стосунки. Та вже наприкінці 2021 року Микола розумів, зовсім скоро щасливе життя поряд з Оленою може закінчитися, адже навкруги всі почали говорити про вторгнення та ймовірність повномасштабного вторгнення.

“Я працював агентом з нерухомості. І в грудні до мене почали звертатися військові зі сходу та півдня України. Вони просили знайти квартири для переїзду їх родин в Тернопіль. Я розумів, це все непросто так, мабуть, буде велика війна. Але важко було уявити, що все буде саме так”, – згадує чоловік.

Війна змінила пріоритети

Ніхто не знав, коли росія розпочне вторгнення, тривога оволодівала розумом, але чоловік вирішив не показувати свої переживання коханій.

“В останні передвоєнні дні намагався організувати для себе і для коханої Олени ще трохи щасливого, спокійного, затишного життя. Мені так хотілося насолодитися тим часом, коли ми просто разом. Щось робимо, відпочиваємо чи просто знаходитися поряд. Бо ніхто не знав, що буде потім. Але я розумів, коли б не розпочалося вторгнення, я піду захищати нашу Україну”, –  додає він.

24   лютого пара зустріла з таким же шоком, як і всі українці. Бо як би ти не готувався до війни, то все одно десь глибоко в душі сподіваєшся, що вона омине. А ще складніше – розлучатися зі своїми рідними та коханими людьми.

“Коли 24 розпочалося вторгнення, це була і велика несподіванка, і велика трагедія. Мені важко зараз описати ті відчуття, той рівень протиріч і сумнівів, які у мене були. З одного боку у мене не стояло питань, що робити, адже коли війна – потрібно воювати, усе ясно, як день. І це при тому, що я не мав ніякої підготовки. Але з іншого боку була моя кохана, з якою мені не хотілося розлучатися. Я не знав як пояснити, куди і чого я від неї йду. А Олена була тільки як тиждень після операції…. Та ще й моя відправка була запланована на 7 березня, якраз на її День народження”, – згадує тернополянин.

Попри страх та відчай Олена Моцал зрозуміла коханого і все ж відпустила його на захист країни. Які це відчуття, коли розумієш, що можеш востаннє бачити свою кохану людину? А чи зустрінетеся ви ще?

Дуже і дуже важко, коли через амбіції країни-агресора сім’ї змушені розлучатися на невизначений термін. А могли бути спільні вечори, прогулянки та справи.

“Олена переселилася жити до мами. Тоді вирішили на наших квартирах поселити сім’ї з південної та центральної України, що втікали від війни, –  каже співрозмовник. – Коли я їхав автобусом до місця збору, то проїжджав біля свого будинку, відшукав поглядом вікна нашої квартири, там світилося, але там уже жили не ми з коханою, а інші люди. Від цього було дуже нестерпно, але так почалася моя служба”.

Справжнім подарунком долі для пари стало те, що перед початком служби Миколу повернули на Тернопільщину. І хоча це тривало недовго, але закохані використали цю можливість і нарешті узаконили свої стосунки.

“Розписалися ми 29 березня 2022 року. Тоді я ледь відпросився з місця розташування підрозділу, щоб узаконити наші відносини. Мене відпустили лише на 40 хвилин, але все встигли. Раніше я інколи говорив що для стосунків і щастя штамп у паспорті немає ніякого значення. Але у перші дні війни мої цінності змінилися і стали більш консервативними”, – завершує розмову тернополянин.

Зараз чоловік несе службу і наближає Перемогу України. А його кохана Оленка чекає вдома на Тернопільщині.

Всі ми віримо, що кохання переможе зло, а світло – темряву. І пари, які одружилися під час воєнного стану будуть жити разом довго і щасливо. Нехай наших захисників оберігає Бог і молитви рідних.