10 грудня на зимовому небі тихо засвітилася, а в освітянському небі Тернопільщини – згасла, яскрава зірка, чиє ім’я назавжди буде вписане в історію Бучацької освітянської ниви. На 69-му році життя відійшла у засвіти Беринда Марія Михайлівна – директорка Бучацької школи №2, вчитель від Бога та Людина з великої літери!
Марія Михайлівна кращі роки свого життя присвятила школі. Вона навчала нас не лише англійськоі мови та літератури, але й як стати справжніми людьми. Тисячі учнів прийняла у свої обійми, дбайливо виховувала та навчала, оберігала та захищала, щиро раділа нашим успіхам та підтримувала у моменти невдач, а потім, зміцнілих та окрилених, випускала у дорослий лет зі шкільних парт. Вона була справедливою та чуйною, вимогливою, ніколи не виділяла нікого з нас, завжди елегантно одягнененою такою її запам’ятали ми, учні… Її велике серце любило усіх учнів однаково. Вона вчила не боятися життєвих труднощів, ніколи не втрачати почуття власної гідності, а ще – просто бути Людьми, скрізь і завжди. Любов людську і пам’ять не купити, її треба заслужити – говорить народна мудрість. І ви заслуговуєте на неї, Маріє Михайлівно! Із болем у серці ми визнаємо, що більше ніколи не побачимо ваших мудрих очей та не почуємо слів підтримки…
Ви так далеко, Вчителю, вас тут нема
Як боляче усе це зрозуміти
Посіяла дітям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко і тихо пішла за межу…
Моя душа зазнала непоправної втрати… На жаль, я не зміг востаннє попрощатися з Вами, Маріє Михайлівно… Але але ви житимете вічно у вдячній пам’яті своїх учнів та колег і про вас світлий спогад завжди житиме у моїм серці…