Повідомити новину

Поширити:

Проситься термометр в хату:

– Доки буду бідувати?

Спека обпікає личко,

Дайте скляночку водички.

Розігрівся, аж палаю.

В тінь пустіть мене, благаю.

Галя каже:

– Зачекай.

От зберу я урожай.

Кабачки і огірочки,

Помідорків, щоб у бочку.

Кропу, хрону, капустину,

Моркву ще у кошик вкину.

І картоплі два відра

Накопаю, щоб була.

Вирву бур’янець на грядках,

Кину курям і качаткам.

Натягаю їм водиці,

В спеку щоб могли напиться.

Кроликам нарву травички

Козам – гілочок вербички.

Ще корівоньку свою

Нагодую, подою.

Свиням мішанку зготую,

І добренько нагодую.

Ще й води наллю в корито.

Все. Тепер пора спочити.

То ж ходім хутчіше в хату

Урожай консервувати.

А спочинем – підем в сад.

Там малина й виноград.

Яблука червонобокі,

І ожинка так, нівроку.

Сливи, груші, аличу

Назбираєм досхочу.

Треба швидко все зібрати.

Дари літа припасати.

Хоч спекотно, зате сито.

Щедре на дарунки літо.

Лідія МИЩЕНКО

Теги: спека, вірші