Сергій ЛУЧКІН: «Ворог вичікує, щоб завдати якнайболючішого удару»

24 серпня 2020-го українській незалежності виповнилося 29 років. Цього року, як і 2019-го, на честь національного свята у Києві не було військового параду, натомість відбувся спільний виступ українських «зірок», що, як і минулого року, ознаменувався скандалом. Мова навіть не про вибір виконавців чи пісень, найголовніше, що подібні перфоманси недоречні як елемент офіційної частини святкувань у нинішніх умовах. Тим паче, що неподалік – у парку Шевченка – у той же час відбувався Марш захисників, де люди розповідали трагічні історії рідних, котрі віддали життя на Донбасі, захищаючи Україну. Одним з учасників Маршу був Сергій Лучкін, учасник АТО, представник громадського руху «Захисти Україну». Ось як він прокоментував ті події:
«Нинішня влада вже неодноразово демонструвала недолугість та безглуздість вчинків, — наголосив Сергій Лучкін. — Тому підбір виконавців на так званий святковий перфоманс не став несподіванкою. Хоча хтось із них, наприклад Винник, неоднозначно висловлювався про Крим, хтось, як от Потап, в спідній білизні в Москві дякував окупантам, що вони «приймають українських артистів», хтось виступав на різноманітних урочистостях, врученнях і нагородженнях в Росії. Вони – на «підтанцовці» у нинішньої влади, отож, їх склад можна пояснити. Можна зрозуміти і підбір пісень, адже влада не україномовна, хоча різноманітні «шльопки» і «кієвляночкі» на урочистостях державної ваги боляче ріжуть вухо.
Однак далеко не це найбільш прикро. А те, що все організували на Софійській площі біля пам’ятної стіни загиблим воїнам АТО, а за півтора кілометра від цього «дійства» відбувався Марш захисників, у якому брали участь родичі бійців, які віддали життя за незалежність України, скалічені солдати, доля яких розділилася на «до» і «після» війни. Саме вони, а не оголені «зірки», мали стати головними дійовими особами урочистостей.
Наша країна все ще воює, ворог вичікує, щоб завдати якнайболючішого удару. Ще не час для безтурботних святкувань і яскравих перфомансів, які нагадують банкет під час чуми. Від того, що хтось “вимкнув” війну у своїй голові, вона не закінчилася.
Проте ми нічого не забули і нікому не пробачили. Нам не «какая разніца», а отже, окупант може не сподіватися на безтурботне життя, хто б не очолював нашу державу…