Повідомити новину

Поширити:

Відколи в Україні влада почала впроваджувати медичну реформу, суспільство одразу розділилося на її прихильників та противників. І якщо перші радо вітають зрушення в галузі охорони здоров’я та терпляче очікують позитивних змін, то другі не перестають обурюватися тим, що реформування галузі «кульгає» на місцях та лише завдає додаткових незручностей пацієнтам. Коли медична галузь стане справді європейською та яка причина того, що реформа впроваджується надто повільно, ми запитали у народного депутата України Романа Заставного.
 
– Найбільше досягнення медичної реформи – це те, що її нарешті почали втілювати, – каже Роман Йосипович. – Та найголовніше – остаточно вирішено питання закупівлі ліків, бо на сьогодні нам таким чином вдалося зекономити мільярди гривень.
За словами народного депутата, відтепер великі компанії, які контролювали закупівлю ліків і «відмивали» сотні мільйонів доларів, усунуто від цих процесів. Закупівля ліків здійснюється тільки через міжнародні компанії. Але як наслідок, в інформаційному просторі України розгорнулася ціла піар-кампанія щодо дискредитації будь-яких дій в напрямку реформування медичної галузі.
– Громадяни повинні розуміти справжню причину такої інформаційної війни, – каже Роман Заставний. – Адже за нею стоять виключно бізнес-інтереси певного кола осіб, завдання яких – шляхом дискредитації медичної реформи повернути собі втрачені позиції і знову заробляти мільйони на простих українцях.
Щодо самої реформи, то, на думку народного депутата, насамперед, потрібно негайно відійти від того принципу, на якому вже тривалий час побудована наша медична сфера – це фінансування ліжко-місць, а не пацієнтів. Тобто, сьогодні кошти спрямовують на зарплату, комунальні послуги, утримання лікарні, але не на ліки, обладнання й інші речі, потрібні для лікування пацієнтів.
– Ця тема мені дуже близька, бо ще у 2007 році, коли я був міським головою Тернополя, ми розробили проект реформування місцевої медичної галузі і навіть представляли його на колегії Міністерства охорони здоров’я, – пригадує Роман Йосипович. – Нас похвалили, сказали, що ми можемо почати цю реформу втілювати, але… вони під це не підписуються. На чому базувався наш проект? У Тернополі є велика кількість лікарень, але хворих нема чим лікувати. Тому що основні гроші ми витрачаємо на утримання лікарень, а не на якісну медичну допомогу пацієнтам.
Як пояснив народний депутат, на всі заклади охорони здоров’я спрямовують певну суму грошей. І якщо якісь заклади правильно реорганізувати, то частина цих коштів звільниться. Паралельно місцевій владі слід подбати про створення мережі надання приватних медичних послуг, відтак частина більш заможних пацієнтів підуть туди, тим самим теж звільняючи закладені на них бюджетні кошти.
– Третя складова – страхова медицина, – розповідає Роман Заставний. – У тому ж 2007 році ми зробили розрахунки, що приблизно 10% тернополян можуть забезпечити своє утримання в медичних закладах через страхування. І цих 10% вивільнених бюджетних коштів теж можна спрямувати на інших хворих. Таким чином, через усі три складові реформи з’являться кошти на утримання й лікування хворого в лікарні. На жаль, тоді дуже багато політиків нас за це критикували. Називали це «нищенням і розкраданням лікарень». Але, на мою думку, справжнє розкрадання – це коли ми обділяємо хворих у наданні елементарних медичних послуг.
Загалом обов’язкове медичне страхування в Україні, за прикладом розвинених країн, буде впроваджене вже найближчим часом, переконаний народний депутат. Тому що в такому стані, в якому зараз перебуває медицина, вона не задовольняє потреби ані пацієнтів, ані лікарів.
– Лікарі хочуть достойного ставлення до себе і достойної оплати праці. Ми не можемо далі дивитися, як наші фахівці поступово мігрують в інші країни, де їм платять значно більше. Якщо ми зараз не запровадимо страхову медицину, то можемо залишитися хоч і з грішми, але вже без кваліфікованих лікарів.