У Москві стоїть пам’ятник Івану Сусаніну, який зголосився вивести чужу армію на правильний шлях, а натомість завів її у непрохідні болота, де усі загинули. Чи стоять десь пам’ятники тим радникам, які привели могутню українську економіку початків незалежності до сучасного жалюгідного стану – питання риторичне.
У сучасному світі успішно діє модель змішаної економіки – регульована державою ринкова економіка. Співвідношення державної і приватної власності в економіці для різних країн є різним. Сліпо копіювати чужий досвід – найбільша помилка. Щоб економіка України була ефективною, вона повинна включати майже 15% приватної. А в дійсності маємо все навпаки – 85% приватної і лише 15% – державної. Державні підприємства стають неефективними лише тоді, коли нема розумних організаційних дій або коли вони свідомо доходять до банкрутства з метою легшої приватизації у майбутньому.
Існує класичне економічне правило, згідно з яким на фазі росту економіки держава збільшує оподаткування і цим створює запаси та золотовалютні резерви на майбутнє. Також на фазі росту держава продає за високою ціною ті державні підприємства, які є малорентабельними і водночас не стратегічні для економіки.
В Україні роблять зовсім протилежне. Під час спаду економіки продають за безцінь останні державні підприємства. І навіть прибуткові. Хоча розумніше було б передати державні підприємства у власність регіонів або територіальних громад. Але для цього треба в Конституції України, крім державної та приватної власності, ще передбачити такі види власності, як регіональна та громадська. Такий процес є ефективним і створює економічний фундамент для регіонального та місцевого самоврядування. Неприпустимими є також намагання пустити на розпродаж найбільший козир України, її стратегічний ресурс – землю.
Замість ефективних програм розвитку економіки і, насамперед, сільського господарств та промисловості маємо від політичних сил лише пропозиції для власного збагачення окремих політичних лідерів.
У підсумку економіка України котиться вниз. За даними міжнародних аналітиків, українська економіка потрапила в п’ятірку найгірших у світі. Минулого року вона посіла перше місце за показникам інфляції (понад 43%), що означає суттєве зменшення купівельної спроможності громадян та послаблення внутрішнього ринку.
Промислове виробництво за рік впало ще на 13,4%, а експорт українських товарів – на третину. Сукупний державний борг вже становить майже 80% всього українського ВВП.
Отже, у чому наша найбільша біда? Американські вчені виокремлюють три основні причини руйнування організованої системи, зокрема політичної: погане управління, погане управління і ще раз погане управління.
На фоні реальних негативів усвідомлюємо про необхідність створення потужної лівоцентристської партії європейського зразка. Про повернення до влади ультралівих сил не йдеться. Треба перейняти європейський досвід, де за активної участі політичних партій лівоцентристського спрямування передові країни Європи таки спромоглися створити суспільство з високим соціальним захистом населення. До цього треба йти і нам. За зразок треба брати Лейбористську партію Великобританії на чолі з 5-7 лідерами. А ще потрібні 40-50 членів Політичної ради партії з усіх регіонів України. Необхідно прийняти Статут і Програму партії та невідкладно готуватися до виборів у Верховну Раду, бо країна вже підійшла до критичної межі.
Ігор ЧЕПЕЛЬСЬКИЙ
смт Залізці
Leave a Reply