Понад тисячу ангеликів заради миру

Вважаю, що кожна дитина народжується талановитою. З цього випливає, що кожна людина має певні таланти, які повинна розвивати-примножувати і дарувати через любов, подяку, милосердя, співчуття, прощення і взаємодопомогу, бо це ті плоди, яких вимагає від нас Творець.
Сьогодні мої будуть про привітну жінку, талановиту людину, народну майстриню України з великим добрим серцем Ірину Харатін, із якою я мала радість познайомитися у виставковій залі Тернопільського національного економічного університету, де народні майстрині та їхні учні представили глядачам свої колекції ляльки-мотанки.
Лялька-мотанка – це oдин із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Це оберіг людської душі й долі, симвoл Берегині роду, що передавався від матері до дочки. Це та ниточка, що єднає покоління в рід, народ, націю. Вважається, що її вік сягає приблизно 5 тисяч років. Є припущення, що ляльки-мотанки могли існувати ще за доби Трипілля. До речі, це була не просто іграшка, а лялька-оберіг, яка захищала людину від неприємностей та бід. Лялька-мотанка мала бути безликою, а «Берегиням» майстри намотують замість обличчя хрест.
Українські народні ляльки, які є символами жіночої мудрості, споконвіку оберігають родини і тримають зв’язок між поколіннями – про що засвідчили численні розмаїтих розмірів красуні, майстерно виготовлені умілими руками із клаптиків тканини, ниток, сіна, соломи, кукурудзи.
Усі представлені ляльки були дивовижні, цікаві, неповторні. Але мені найбільше сподобалися роботи, які, здавалося, випромінювали особливу ауру, манили-притягували якоюсь своєрідною неповторністю. Відтак, помилувавшись усіма представленими на виставці ляльками, знову підійшла до рукотворних експонатів, які найбільше запали мені в душу, повернули у дитинство. Так відбулося моє доленосне знайомство із народною майстринею України, берегинею І. О. Харатін, роботи якої відновили у моїй душі бажання знову робити ляльки-мотанки.
Хтось з великих сказав, що щастя приходить до тих, хто уміє його помічати. Спілкуючись із Іриною Олексіївною, зрозуміла, що ця жінка уміє бачити в усьому красу, а в красі помічає щастя, від якого сама почувається щасливою… Щасливою у сім’ї, у роботі, у спілкуванні з гуртківцями позашкільного навчального закладу – дитячого парку «Мати. Родина. Україна», які, немов пташенята, прилітають-приходять до своєї навчительки І.О.Харатін, щоб опанувати техніку виготовлення ляльки-мотанки, написання писанок і крашанок, барвами творити красу.
Розуміння і підтримку має пані Ірина від чоловіка Дмитра і синів Ярослава та Володимира, але справжньою помічницею для творчої матусі є п’ятирічна Анна, яка досить непогано вправляється із писачком і уже має власноруч написані писанки.
На усіх виставках чи тематичних конкурсах з народного мистецтва місцевого, обласного чи всеукраїнського рівня окрасою є роботи народної майстрині зі Скали-Подільської І. О. Харатін, які неодноразово були визнані найкращими.
Ірина Харатін щедро ділиться знаннями і навчає техніки, яку опанувала сама, усіх, хто душею лине до виготовлення народних оберегів: під час уроків, на майстер-класах, у приватному спілкуванні майстриня не втомлюється розповідати про малюнок, про писанку, про ляльку-мотанку…
– Ірино Олексіївно, дякую вам за запрошення на майстер-клас, який ви проводили для школярів із виготовлення великодніх зайчиків. Знаєте, це було так весело і так цікаво, що видавалося: зупинився час чи, навпаки, повернув мене у дитинство… Водночас я спостерігала, як третьокласники пильно і зосереджено ловили кожен ваш рух, запам’ятовували послідовність кроків і одразу усміхалися, зустрівшись із вашою щирою усмішкою. І взагалі, у приміщенні панувала така доброзичлива атмосфера, яка наче зачаровувала присутніх вашим умінням спілкуватися зі школярами. Скажіть, будь ласка, як вам вдається так згуртовувати і зацікавлювати дітей, яких бачите вперше у житті?
– Я люблю свою роботу і прагну, щоб якнайбільше дітей чи дорослих людей навчилися виготовляти собі українські народні обереги, які передали нам у спадок наші предки. Водночас я розповідаю історію створення ляльки, її символічне значення і роз’яснюю важливість дотримання правильності виготовлення, щоб не втратилася сила власноруч виготовленого оберегу.
– А як ви придумуєте ляльки, чи одразу вирішуєте, в який одяг буде зодягнена та чи інша мотанка?
– Виготовлення ляльки-мотанки – це завжди неповторність, яку, найперше, можна помітити через фартушки, чи через зачіски, чи через відтінки одягу. Одяг також має значення: сумний (темний) чи веселий (барвистий), обереговий (наприклад, на вдале заміжжя дівчата робили, щоби привернути увагу чоловіка своєї мрії), чи тимчасовий (коли хворіла дитина, і лялька мала перебрати собі недугу).
– Чи має значення тканина, з якої виготовляється лялька-мотанка?
– Так, бо лялька-мотанка – це один із елементів етнокультури українців, тканина має бути лише натуральна. Особисто я найбільше люблю працювати із мішковиною, яка є символом достатку і добробуту.
– Яка лялька із виготовлених вами найбільше припала вам до душі?
– «Берегиня». Вона тримає дві лялечки, які символізують двох діточок, і вважаються родинним щастям. Лялька має секрет – вона стояча, тобто має основу, а в моєму розумінні основа – це сила міцно стояти на ногах, твердо – на землі. Лялька має зерно – живу енергію, копійки – живу енергію грошей, яка примножує достаток і приносить ситність у сім’ю.
– А хіба можна за допомогою ляльки замовити чоловіка своєї мрії?
– По вірі нашій буде нам дано. Предки вірили, що коли дівчина власноруч зробить ляльку своєї мрії, то їй обов’язково пощастить. Якщо дівчина хотіла, щоб чоловік був добрий, багатий, роботящий, милий, то вона, роблячи лялечку, на кожен колір замовляла своє бажання і виставляла її на підвіконні. Відтак така лялька енергетично закликала того чоловіка, який був потрібний саме цій дівчині. Це не означає, що лялька робить певну роботу, людина творить долю, але лялька служить нагадуванням. Тому можемо впевнено говорити, що лялька-мотанка – це своєрідний стимул вірити у краще і йти до своєї мети.
– Ірино Олексіївно, що є обов’язковим при виготовленні ляльки-мотанки?
– Гарний настрій майстра та щирість його душі.
Народна творчість допомагає мені придумувати нові образи ляльки. Якось я вирішила об’єднати три ідеї в єдиному стилі,  так народилися одразу три ляльки «Віра, Надія, Любов», ідею яких побачила уві сні й одразу взялася втілювати її у життя. Вийшла гарна композиція. Віра – дає віру у творчість, у Бога, в усе, про що людина мріє; Надія – дає надію на усе, що здійснюється; Любов же об’єднує, вона є підгрунтям, фундаментом усього нашого життя.
…І наостанку про сумне. За моральної підтримки своєї наставниці Ірини Харатін минулоріч на «Тернопільських оберегах» я не лише представила учасникам фестивалю і гостям файного міста свої ляльки-мотанки в ексклюзивних фартушках із вишитими трипільськими символами-оберегами, а й провела майстер-клас із виготовлення «Світанкових ангеликів – заради миру!» Адже, похоронивши брата, бійця АТО Володимира Шаваровського, знаю біль втрати і ціну миру…
Я присвятила братові книгу пам’яті «Журавлина пісня», до якої І.О.Харатін – із військової амуніції – зробила підставку і закладку, таким чином долучивши мою книжку, разом зі своїми ляльками-мотанками, до експонатів інтерактивної виставки “Вічна пам’ять героям”, присвяченої подіям на сході України, героїчним вчинкам захисників Батьківщини, учасникам антитерористичної операції.
Минув рік, протягом якого, спілкуючись із маленькими чи юними пошановувачами моєї творчості, ми виготовили уже понад тисячу ангеликів, сподіваючись, що в Україні ось-ось настане довгоочікуваний мир. Дай, Боже. А ще дай нам, Боже, побільше таких Берегинь української народної творчості, як народна майстриня України Ірина Харатін, яка щедро сіє зерна Віри, Надії, Любові і Добра у душі українських дітей.

Марія БАЛІЦЬКА,

член НСЖУ та НСПУ