Олексій КАЙДА: «Якби 24 лютого ми не пішли у військкомати, то росіяни були б в Тернополі»

Олексій Кайда, народний депутат України 7 скликання, нині молодший лейтенант 45-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ,  розповів про ситуацію на Бахмутському напрямку.

Про Соледар

Вона справді надзвичайно складна: кілька днів тому ворог розпочав масштабний наступ практично по всьому фронту. Точаться запеклі бої. Московські окупанти підтягнули танки, артилерію, 24 години на добу тривають обстріли. Ворог намагається тиснути, але наші військові  тримають фронт.

«Ми змушені були вийти з Соледару, але справа в тому, що на сьогодні там немає за що триматися. Вважаю, що наше командування ухвалило правильне рішення – облаштувати запасні позиції і відійти на них, щоб далі стримувати фронт. Стримувати тому, що ворог намагається обрізати шляхи підступу і підвезення боєкомплектів до Бахмуту, а також вийти на трасу, яка з’єднує Бахмут зі Слов’янськом, а це близько 45 кілометрів.

Але кілька днів поспіль 45-а окрема артилерійська бригада добряче насипає московитам. Ми вже знищили кілька одиниць самохідних артустановок, причіпну артилерію, мінометні розрахунки, склади з боєкомплектами, які дуже гарно горять.

Щодо поставок іноземної зброї. Ми сьогодні працюємо на М-777. Працюємо успішно. Вдячні нашим західним партнерам за те, що вони доправляють таку необхідну техніку і боєприпаси, але якби на місяць – два раніше, то зараз була б зовсім інша ситуація.

Ми не можемо знати всіх планів ворога. Але знаємо, що нам необхідно вритися в землю, як це зробили в лютому – березні минулого року. Вистояти. І завдячуючи нашій наполегливості, нашій сміливості – зупинити його».

«Зараз головне наше завдання – втриматися»

«Останніми днями почали запускати елемент ІПСО – інформаційно-психологічної спецоперації, показують, як на вулицях Львова чи Тернополя хапають та везуть у військкомати. Я би порадив нашим чоловікам: не треба, щоб вас везли в військкомати, ви зробіть так, як сотні тисяч українців 24 лютого – вони самі пішли. Зрозумійте, що наші бійці вже 11 місяців на фронті, без відпочинку і вихідних. Варто пригадати, як спочатку не було західного озброєння, крім NLAW і Javelin, але ми били москалів. Били, стояли, відсували їх на старих танках, на старих гарматах. Ми воювали. Чому? Тому що вони думали, що ми побіжимо, але ми не побігли, ми ніколи не побіжимо. Нам треба далі наступати, але для цього необхідні фахівці, навчені управляти новітнім озброєнням.  Ми ж не можемо перекинути усіх танкістів на полігони в Німеччину чи Польщу для навчання, бо оголимо фронт.

…Якби 24 лютого ми не прийшли у військкомати і не стали зі зброєю в руках, то москалі би вже, повірте, були в Тернополі, в Рівному. Вони окупували би Польщу, Прибалтику. Думаю, що лідери європейських країн це усвідомили, коли ухвалювали рішення про надання нам зброї, зокрема танків. За попередніми підрахунками, ми отримаємо 111 танків. Цього, звичайно, недостатньо, але крапля до краплі, крапля до краплі…

Тривають перемовини щодо надання нам літаків. Зараз є гостра необхідність саме в F-16, тому що ворог не тільки підтягнув артилерію і танки, а й активізував авіацію.

Тому, якщо наші західні партнери не хочуть воювати з москалями на своїй території, вони зобов’язані надати нам те, що ми просимо.

Але найкраща зброя – це українська нація.

Єдина держава, єдина нація, єдина мова, єдина Церква – це наріжні камені, на яких зводиться наша перемога над москалями. А перемога – це не лише дійти до кордонів 1991 року. Наша перемога – це зруйнувати російську імперію, щоб наші діти не воювали через 10, 20, 30 років з тією наволоччю, з тією ордою».