gazpostach

Незвичайна історія 500-річної чудотворної ікони



 У церкві  с. Майдан Гусятинського району  зберігається  унікальна  ікона ХV століття – одна з найдавніших творів іконопису на Тернопільщині, пам’ятка національного значення. Таку сенсаційну звістку повідомив директор Тернопільського обласного художнього музею, заслужений працівник культури України, член НСХУ, мистецтвознавець Ігор Дуда.

Ікона Богородиці в селі Майдан – бачила яничарський ятаган

Вже 75 років у церкві Пресвятої Трійці в с. Майдан на Гусятинщині парафіяни моляться до давньої ікони Пресвятої Богородиці, яка, за переказами, є чудотворною. Нещодавно, нині світлої пам’яті парох церкви, о. Григорій Полоз та церковний комітет звернулися  до директора  Художнього  музею Ігоря Дуди, щоб провести експертну оцінку ікони.

Ігор Дуда розповів: «Для проведення експертизи я 23 липня виїжджав у с. Майдан і обстежив давній образ.  Одигітрія  (від  грец. – Провідниця) – одна з найдавніших і найбільш поширених  Богородичних ікон. Це поясне зображення Матері Божої в червоному мафорії й синій туніці. Лівою рукою Діва Марія тримає Дитя, а правою вказує на Нього. Малий Ісус правою рукою благословляє, у лівій тримає сувій – Святе Письмо. Зверху –  півфігури ангелів, можливо, це – Архангели Михаїл й Гавриїл. Підписи не збереглися.

Ікона Богородиці вирізняється високою живописною майстерністю, впливом візантійських (грецьких) малярських традицій, що виявляються в посиленому контурі, графічності, тональному висвітленні білилами. Прообразом молодої Матері могла бути конкретна жінка-селянка. Гарне слов’янське обличчя сповнене внутрішньої гідності, моральної сили та людяності.

Авторство ікони встановити поки неможливо. Давно не було традиції підписувати ікони автором і проставляти дату виконання. Писали переважно імена святих. У Галичині на той час існували дві іконописні школи – у Львові й Перемишлі. Можна твердити, що ікона належить Перемишльській школі. Відомо, що мистецький осередок Перемишля ХІV–ХV ст. становили малярі: Владика, о. Гайль (Йоіл), Матвій, Тимофій Дробиш, Яків.

На підставі історичних даних і за живописними ознаками ікону можна датувати ХV ст. Точніше час створення можна буде визначити після проведення техніко-технологічних досліджень, хімічного аналізу грунту, паволоки, фарбових пігментів і дерева, обстеження в інфрачервоних і рентгенівських променях.

За своєю композиційною побудовою, пластичним моделюванням обличчя вона дуже близька до образу Богородиці-Одигітрії зі села Красів Миколаївського району на Львівщині – хрестоматійний приклад українського ікономалярства ХV ст., що зберігається в Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові. Досліджена і реставрована в 2012 р., датується початком ХVІ ст.

Стан збереження ікони порівняно задовільний.  Візуально помітно, що протягом всієї історії побутування в церквах вона реставрована не була. Характерною ознакою ікони є фізичні пошкодження обличчя Матері та Дитяти. У Богородиці – 4 порізи на місці правого ока і на лиці. На правій частині підборіддя – втрата фарби і заглиблення, утворене внаслідок сильного удару. Лице Ісуса пошкоджене трьома ударами ріжучим знаряддям. Крім того, наявні втрати фарби на мафорії Богородиці та гіматії Божого Сина. На нижній рамці ікони – значне пошкодження від удару, а поряд – шість пропалених від свічок місць. Поверхня живопису дуже забруднена».

Також Ігор Дуда дослідив, що ікона Пресвятої Богородиці-Одигітрії походить зі села Дмитровичі (до 1939 р. – Ярославського повіту), нині с. Ольшинка Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. За 12 км на північ від  міста Перемишль. Перша згадка про поселення датована від 1383 роком. Документально відомо, що  у 1488 р. село спалили волохи (кельти, дако-румуни). А у 1502, 1624, 1676 рр. нападали татари. Дерев’яна (греко-католицька) церква Різдва Пресвятої Богородиці в Дмитровичах, де зберігалася  ікона, зведена 1634 року. Усередині майстерно розмальованого храму вирізнявся іконостас, про що свідчить світлина храму. У 1939 р. у селі проживали 348 жителів. Після закінчення німецько-радянської війни, у серпні 1945 р.,  в УРСР примусово виселили 402 особи – 106 родин.

Ікону привіз до с. Майдан на Гусятинщину паламар (старший брат) церкви в Дмитровичах Войтех Пруцик із родиною – зятем Михайлом Лісовим і дочками Осипою і Софією. 95-річна Софія Пруцик (з дому – Волянська), з якою довелося спілкуватися,  стверджує: «Образу 500 років, пошкодження нанесли списом під час нападу татар на село. Ікону вважали чудотворною, легенди про неї передавали з роду в рід: вона врятувала село від спалення, а з татарином, який вчинив наругу над іконою, «щось сталося».

«Ця подія  могла  трапитися у 1502 р. Але були то, очевидно, яничари – гвардія султана, куди набирали християнських дітей. Хоча могли бути башибазуки – найманці (албанці, марокканці, нубійці), відомі своїми звірствами і жорстокістю. Тому й пошкодження, на мою думку, нанесені не списом, а ятаганом – бойовим ножем, особистою зброєю яничар», –  ділиться дослідженнями мистецтвознавець.

Ікона потребує реставрації

Після переселення жителів із Дмитровичів у село Майдан ікона рік-два зберігалася в родини Пруциків.  Потім – у старій дерев’яній церкві Пресвятої Трійці (1700 р.), яку 1927 року перевезли у Майдан із села Скородинці, що на Чортківщині. 8 червня 2008 р. ікону урочисто перенесли у нову муровану церкву під час її освячення.

На думку експерта, образ має велике історичне, культурне і мистецьке значення, тому його варто внести в науковий реєстр як шедевр українського іконопису й  світового мистецтва.  

Ікона потребує реставрації, очистки забруднення. При цьому порізи, пошкодження на обличчі Богородиці та Ісуса варто залишити як ствердження історичного факту. Залишається відкритим питання  про  поновлення втраченого живопису і випалених свічками місць. Щоб  реставрувати ікону, слід звернутися за допомогою до фахових реставраторів Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України.

Експерт також подав пропозиції про забезпечення ікони відповідною охороною в церкві.

Зранку 28 серпня, на Успіння Пресвятої Богородиці, після  хвороби на 55-му році життя упокоївся в Бозі отець-митрат, кандидат богослов’я Григорій  Полоз, який від 2001 р. виконував обов’язки душпастиря у с. Майдан. «За день-два до Празника Успіння я з ним спілкувався по телефону, і він дуже зрадів, коли дізнався, що експертна оцінка ікони готова, – розповідає Ігор Дуда. – Саме завдяки його старанням була проведена експертиза ікони. Він дуже хотів, щоб про давню чудотворну ікону зі с. Майдан та її незвичайну історію дізналася Україна, щоб вона зайняла гідне місце поряд з іншими чудотворними іконами  Тернопільщини».

Віктор КАРПОВИЧ









Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*