Народжений, щоб жити: історія Артема Комісарчука, який переніс 140 операцій

У ЗУНУ презентували документальний серіал, в якому йдеться про життя ветеранів після поранення. Днями відбувся показ другої частини документальної дилогії “Народжені, щоб жити”.

Стрічка розповідає історію життя ветеранів ЗСУ після важких поранень, отриманоих під час російсько-української війни.

Як живуть та облаштовують свій побут захисники України, про що мріють та чого хочуть досягнути , не скорившись долі, усе це висвітлив у свій роботі київський режисер Владислав Робський.

У рамках цього заходу також відбулася зустріч з героєм стрічки — ветераном-добровольцем, випускником ЗУНУ Артемом Комісарчуком. На творчій зустрічі також прийшла дружина Артема, волонтерка «Української команди» Тетяна Комісарчук, їх донька, продюсер фільму Володимир Ханас та побратими захисника.

Як герой стрічки, ветеран-доброволець, я радий, що зміг стати частиною проєкту.- каже
Артем Комісарчук,—Я хочу, щоб суспільство було поінформоване. Бо поранені військові ізольовані від соціуму. Коли люди чують наші історії, питають: “Боже, як ви змогли це пережити?” Відповідаю: “Якщо стою перед вами, значить я це пережив”.

10 років тому я сидів на місці цих студентів, перед нами виступали ветерани-афганці і казали, що найстрашніше — це війна. Сьогодні я тут, щоб повторити цю тезу, але також донести до молоді, що це війна в їхній країні. Їм відбудовувати її.

— Фільм “Народжені, щоб жити” несе інформацію про важкопоранених бійців, полонених, їх адаптацію і соціалізацію. Ми щасливі, що нас покликали долучитися до проєкту. Це дає відчути, що суспільство не забуває про тих, хто вже, здається, і сам про себе забув. Це дуже надихає, — каже дружина Артема Тетяна Комісарчук. — У фільмі багато надзвичайно важливих для нас моментів. Артем щиро і чесно розповів всю свою історію. Ми побачили одну з його операцій, а їх було більше 140. Це остання, важка операція, вона є в стрічці і це, напевно, викликало в нас найбільші емоції.

Наша родина два роки провела в госпіталях, лікарнях і бачила, як хлопці падають духом. Такі фільми потрібні, бо не лише покажуть цивільному населенню проблеми, з якими зіткнулися поранені воїни і їх родини, а й допоможуть ветеранам, які опустили руки.

У стрічці “Народжені, щоб жити” режисер і герої показали, що життя після поранень і ампутацій продовжується. Це соціалізація військових у цивільному житті і пристосування цивільних до військових.