На Тернопільщині відбулося свято фарб і дитинства

Де знайти ті фарби, 
Кольорові олівці,
Щоб намалювати рідні
Та чудові Дубівці…
Так, так – наймальовничіші і найкращі. Пригадав кілька стовпчиків цього віршика, написаного ще коли навчався у 6 класі, але як це було давно… Щиро заздрю нині наймолодшим, бо для них з любов’ю створюють усе, щоб вони розвивалися і навчалися. І молодці організатори заходів, бо що знали вони і їхні батьки, крім пасовища й худоби, у п’ять років уже, як казали у селі, хвости коровам крутили. Хоча й нині, можливо, крутили б, та нема вже стільки у домашніх господарства цієї худібки – на пальцях перелічиш…
Коли діти щасливі, тоді й дорослі радіють, бо усі ми родом з дитинства. Весело й радісно було у Дубівцях Байковецької громади, де діти обсипали один одного яскравими фарбами холі, грали в ігри, танцювали і літечко проводжали…
Сподіваємося, що вони успішно навчатимуться і виростуть мудрими, щирими патріотами, бо ними опікуються душі їхніх бабусь, дідусів, пращурів, які колись порепаними від праці руками робили усе, щоб їхні внуки і правнуки були щасливими й могли здобути хорошу освіту у вільній і незалежній Україні.