І знову війна забирає найкращих…

Казала мама:

– Сину мій, не йди!

Війна тобі закриє очі сині.

Хотів країну врятувати від біди.

Додому повертаюсь в домовині…

Я на коліна перед ворогом не став.

Воїн немає права відступити…

Я не помер! Ворог життя забрав.

– Ой, мамо, мамо!

Так хотілось жити.

Мене востаннє принесуть у рідний дім.

І «Вічна Пам’ять» заспівають люди.

З портрета посміхаюся усім.

Бо завтра з вами вже мене не буде.

Голосить мама смутком

і журбою.

Стало більше сивини у тата.

Не хотіли, щоб син був Героєм.

На хресті ім’я і смерті дата…

Не воскресять мене плач і жалі.

Назад дороги з вічності немає.

Під хмарами курличуть журавлі.

Моя душа із ними відлітає…

Побратими на руках несуть…

Квітами застелена дорога.

Який же він важкий останній путь.

Той, що веде від рідного порога.

Соломія УКРАЇНЕЦЬ

 

Поховали у Києві

24 листопада жителі Київської та Вишнівецької громад віддали останню шану військовослужбовцю, уродженцю села Великі Вікнини, що на Збаражчині, мешканцю м. Київ, сержанту Миколі Сергійовичу ДУБОВОМУ (19. 05. 1979 р.н.), який загинув 5 травня під час виконання бойового завдання на території Краматорського району Донецької області.

Світлої пам’яті Микола «Був людиною честі та мужності. Побратими називали його зразком відваги, відповідальності і братерської підтримки. Ті, хто служив поруч, знали: на нього можна покластися у найважчу хвилину… Від травня цього року «вважався зниклим безвісти за особливих обставин. Після проведення судової молекулярно-генетичної експертизи офіційно підтверджено: серед полеглих – саме він, наш земляк – захисник. Людина, яка без вагань стала на оборону рідної землі й до останнього подиху залишилася вірною Україні», – йдеться в повідомленні Вишнівецької селищної ради. 

Поховали захисника на Берковецькому кладовищі у Києві. У столиці проживають дружина та донечка Героя.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

«Такої доброї душі, ми ще не бачили»

24 листопада жителі Теребовлянської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, оператора безпілотних літальних апаратів, мешканця села Кобиловолоки, молодшого сержанта Богдана Степановича СУБЧАКА (7. 08. 1992 р.н.), який загинув 16 листопада внаслідок ворожого обстрілу поблизу селища Велика Писарівка Охтирського району Сумської області під час під час виконання обов’язків військової служби.

Світлої пам’яті Богдан був призваний на військову службу 26 лютого 2025 року.

«Дорогі у Христі брати і сестри, сьогодні ми проводжаємо в останню путь нашого Богдана – сина, брата, друга, захисника, воїна, людину з великим серцем і чистою душею. Богдан ще за життя говорив, що хоче стати героєм. І, як би дивно це не звучало, ми довго відмовляли його від повторної мобілізації. Він уже знав, що таке справжня війна. Він бачив її обличчя. І добре розумів, що тепер вона стала ще жорстокішою, важчою, невблаганною… Він вирішив служити своєму народові та оволодіти новою спеціальністю – оператором БпЛА. І осягнув її з нуля, з великою наполегливістю та талантом. Він був найкращим на курсі… Війна міняє людей. Міняє їхній спосіб мислення, серце, погляд на життя. За останні пів року Богдан подорослішав більше, ніж дехто за десятиліття. З імпульсивного, часом безтурботного хлопця він став зрілим, розсудливим, мудрим чоловіком… Але понад усе він відчував відповідальність за своїх побратимів. Часто повторював: «Я старший по званню – я за них відповідаю». Він давав хлопцям виспатися під час чергувань, нехтуючи власним відпочинком. Йшов першим по замінованих шляхах, беріг їхнє життя, підставляючи під небезпеку своє. Його побратими казали: «Такої доброї душі, ми ще не бачили». І це була правда. Після останнього бойового завдання група Богдана мала піти на ротацію, на кілька днів перепочити. Хлопців поміняли. Але він залишився на позиції. Він не мав там бути… Він не мав загинути… Але доля розпорядилась інакше. Ми не знаємо всіх доріг Божого Провидіння, але віримо, що кожна жертва, принесена з любові до ближнього, не зникає безслідно у Господа» – написав брат Богдана володимир Субчак.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Віддали останню шану за твою жертовну любов до рідної землі

24 листопада жителі Борщівської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця села Вовківці, солдата Анатолія Анатолійовича СЕРГІЄНКА (11. 01. 1980 р.н.), серце якого перестало битися 20 листопада.

«Велелюдний чин похорону відбувся сьогодні у Вовківцях – рідному селі нашого захисника. Рідні, друзі, односельчани прийшли віддати останню шану воїну, який боровся за вільну Україну, за нас із вами. Прийми, наш сміливий воїне, низький уклін та глибоку пошану за твою жертовну любов до рідної землі…» – повідомили у Борщівській міській раді.

«Сьогодні зустрічали тіло військовослужбовця – випускника нашої школи Сергієнка Анатолія Анатолійовича. Діти та педагоги, мешканці села вийшли, щоб у тиші й скорботі віддати шану нашому землякові…» – йдеться у дописі Вовковецької гіназії на сторінці у соцмрежі.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

«Талановито творив вироби з дерева та металу»

25 листопада жителі Збаразької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця села Мусорівці, солдата, стрільця-снайпера Андрія Ігоровича ГУМЕНЮКА (24. 12. 1984 р.н.), який загинув 19 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Мар’їнки Донецької області.

Світлої пам’яті Андрій тривалий час вважався зниклим безвісти… «Майже два роки рідні воїна жили в очікуванні добрих новин, але світлі сподівання не справдились. Земляки проводжали його в останню путь, із сумом згадуючи, якою доброю людиною він був, як талановито творив вироби з дерева та металу, як піклувався про синочка і дружину. Сьогодні ми сумуємо разом з мамою, яка більше не обійме дорогого сина, розділяємо тяжке горе з дружиною Андрія, яка довгих два роки чекала на вісточку від коханого, співчуваємо 12-річному синочку, який зростатиме без турботливого татуся…», – повідомили у Збаразькій міській раді.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Був світлою і щирою людиною

25 листопада жителі Підгаєцької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця протитанкового відділення механізованого батальйону військової частини А****, мешканця села Угринів Петра (Богдана) КОВАЛЬСЬКОГО (8. 08. 1982 р.н.), який загинув 4 жовтня 2024 р. під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Гостре Донецької області, під час штурмових дій ворога.

Світлої пам’яті Богдан захищав Україну від 29 червня 2024 року, від жовтня минулого року вважався зниклим безвісти… «Вірний своїй присязі, відданий Україні, він ніс службу чесно, відповідально і з тією внутрішньою гідністю, яку мають лише справжні воїни…» – повідомили у Підгаєцькій міській раді.

«Богдан був світлою і щирою людиною, добрим сином для батьків, підтримкою й опорою в сім’ї, хорошим татом для своїх дітей, яких дуже любив і добре виховував. Ніколи не відмовляв у допомозі, був завжди прихильним до школи, залишивши в наших серцях тільки добрі й світлі спогади. Щиро співчуваємо дружині Оксані, дітям – Володі, Насті й Матвійкові, родині та близьким загиблого воїна…» – йдеться у дописі Угринівської гімназії.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Матір ховала єдиного сина

25 листопада жителі Білецької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, солдата, стрільця-номер обслуги аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А****, мешканця села Плотича Віталія Андрійовича ПИШНЮКА (23. 10. 1986 р.н.), який загинув 2 листопада під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Дачне Синельниківського району Дніпропетровської області, в результаті атаки FPV-дрона.

Світлої пам’яті Віталій «Після повномасштабного вторгнення він добровільно став до лав Збройних Сил України. Всі оплакували велику втрату для матері, що ховала єдиного сина, найріднішого і найдорожчого… Разом присутні склали вдячність за жертовність воїна та висловили співчуття осиротілій родині. Перед останньою дорогою від рідного порога, син загиблого воїна Віталія тричі вклонився своєму батькові, просячи благословення. Висловлюємо щирі співчуття родині, діточкам, що втратили батька, близьким, побратимам та всім, хто знав полеглого захисника…» – йдеться у дописі Білецької сільської ради.

«Душа розривається, коли хоронять твоїх вихованців. Щире співчуття мамі та рідним. Спочивай Віталіку з Богом. Ми завжди будемо пам’ятати тебе наш Герою», – написала у соцмережі Галина Ференц.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Був добрим господарем

26 листопада жителі Шумської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, уродженця села Бриків, мешканця села Биківці Юрія Васильовича ДОПТУНА (5. 06. 1971 р.н.), серце якого перестало битися 24 листопада.

Світлої пам’яті Юрій «Навчався в Шумському ПТУ. Після одруження проживав з сім’єю у Биківцях, працював у місцевому фермерському господарстві. Добрий господар, вірний та щирий друг та найкращий тато та чоловік. Оптиміст, завжди з посмішкою допомагав усім односельчанам, був відповідальним та справедливим в колективі. Призваний до лав Збройних Сил України з січня 2024 року і не вагаючись став на захист Батьківщини. Він міг ще жити, дарувати радість своїм близьким, гратися з онуками, але доля вирішила інакше…», – повідомили у Шумській міській раді.

Майбутній воїн «Здобув фах тракториста у Шумському профтехучилищі, адже любив техніку. Працював у місцевому колгоспі, у Шумську в «Укртелекомі», згодом – у ФГ «Беріжок». Пройшов армійську службу. Одружився з дівчиною Мирославою, теж бриківчанкою. У подружжя народилося двоє дітей – син Борис та донька Юля. Вони уже дорослі. Донька Юля уже має своїх діток – першокласника Давида та Єву, яка ходить у дитсадок. Спочатку сім’я проживала у Брикові, у батьківській хаті Юрія. Та невдовзі молода сім’я переїхала жити у Биківці – до будинку дідуся та бабусі Мирослави. Це було понад двадцять років тому… Юрій воював на Сумщині, на Харківщині, згодом, за станом здоров’я перебував у військовій частині на Закарпатті. У кожної людини є мрія. І в Юрія вона була – одружити сина, тішитися онуками, допомагати мамі Катерині Іванівні, адже тато помер 12 років тому, радитися з братом Анатолієм…», – написала журналістка газети «Новини Шумщини» Мар’яна Паращинець.

Поховали захисника у с. Биківці.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Пройшов пекло важких боїв на сході України

26 листопада жителі Шумської громади провели до місця вічного спочинку ветерана новітньої російсько-української війни, учасника бойових дій, уродженця і мешканця села Рохманів Василя Дмитровича РИЖУКА (1976 р.н.), серце якого перестало битися 25 листопада.

Світлої пам’яті Василь  «Після закінчення школи працював у місцевій пекарні, їздив за кордон на заробітки. Був товариським, мав багато друзів. Захищав рідну землю в танкових військах. Разом з побратимами пройшов пекло важких боїв на сході України. Мужньо виконував усі бойові завдання. Отримав важке поранення, довго лікувався, проходив реабілітацію та звільнився з військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до неї. Проживав з мамою, допомагав по господарстві і нікому не відмовляв у допомозі. Але відновитись після травм уже не вистачило сил….», – повідомили у Шумській міській раді.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

«Бо я їду вже із війни. Роки мої, мамо, дожиті…»

26 листопада жителі Золотниківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, стрільця-зенітника, мешканця села Вишнівчик, що на Теребовлянщині, солдата Тараса Петровича ПАРІЯ (28. 03. 1989 р.н.), який загинув 18 листопада під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Старорайське Краматорського району Донецької області, внаслідок ураження ворожим FPV-дроном.

Світлої пам’яті Тарас «Осиротіли матір, батько, брати…», – йдеться на фейсбук-сторінці села Вишнівчик.

«Сьогодні наша команда переживає непоправну втрату. На війні загинув наш колега, друг і неймовірно світла людина – Парій Тарас Петрович. Важко підібрати слова, коли йдеться про людину, яка була частиною нашої професійної родини, ділилася своїм досвідом, підтримкою й вірою в спільну справу…», – написали на сторінці «Добробуду» у соціальній мережі.

Марія Целеп присвятили полеглому воїну віршовані рядки, які вона написала зі слів Юлії Грицишин.

– Мамо, готуй рушники,

Нитками й любов’ю прошиті.

Бо я їду вже із війни.

Роки мої, мамо, дожиті…

Мамо, голубко моя.

Буде зустріч важкою, знаю.

Та я буду з тобою у снах…

Обіцяю, моя, обіцяю…

Будь здорова і довго живи,

Щоби пам’ять про мене жИла.

В тебе є ще мої два брати.

А мене чекає могила….

– Чуєш, мамо, готуй рушники,

Бо душа вже летить за хмару.

У труну фату поклади,

Я у небі шукатиму пару.

Між землею і небом – Вона,

Та, що ніжно під серцем носила.

Потім все життя берегла,

А проклята війна убила.

Так рибалку Тарас любив.

Був спокійний, добрий, щирий.

З братом Бодьом уроки вчив,

Про його випускний мріяв в мирі.

І Олега (брата) любив

Було справ у них спільних багато.

І сім’єю його дорожив.

Дуже часто згадував тата.

Обірвалась на серці струна.

Світ для мами неначе погас.

Напівмертва, напівжива…

На Щиті – її син Тарас.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Загинув на Донеччині

27 листопада жителі Іване-Пустенської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, старшого солдата, мешканця села Гермаківка Володимира Володимировича ТКАЧА (7. 08. 1976 р.н.), який загинув 16 лютого під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Улакли Волноваського району Донецької області.

Світлої пам’яті Володимир вважався безвісти зниклим. «Довгих дев’ять місяців рідні очікували обнадійливої звістки, та, на жаль, дива не сталось», – йдеться в повідомленні Іване-Пустенської сільської ради.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Понад 2 роки вважався зниклим безвісти

27 листопада жителі Великоберезовицької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, кулеметника 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти однієї із військових частин, уродженця і мешканця села Настасів Богдана Івановича СМУТКА (31. 05. 1979 р.н.), який загинув 15 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Донецької області.

Світлої пам’яті Богдан «Навчався у Настасівській школі, після закінчення якої здобув спеціальність тракториста. Працював на різних приватних підприємствах. Тривалий час Богдан Смутко вважався зниклим безвісти та нещодавно підтвердилась загибель воїна. У полеглого воїна залишились мама Надія, сестра Оксана, брат Ігор…», – повідомили у Великоберезовицькій селищній раді.

Поховали захисника у родинному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Півроку надій та сподівань

27 листопада жителі Товстенської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, старшого стрільця 2-го аеромобільного відділення 1-го аеромобільного взводу 11-ї аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону однієї з військових частин, мешканця села Устечко, що на Заліщанщині, сержанта Романа Анатолійовича КРИСОВА (8. 08. 1979 р.н.), життя якого передчасно обірвалося 26 квітня під час несення служби в населеному пункті Андріївка Волноваського району Донецької області.

Світлої пам’яті Роман «Вважався безвісти зниклим за особливих обставин… Весь цей час родина та громада жили надією на повернення Романа. Та жорстока війна забрала ще одного нашого Героя… Він був хоробрим, відважним, справедливим, гідним Захисником України. А в мирному житті – напрочуд світлою, доброю, чуйною, щирою людиною, яка завжди приходила на допомогу іншим», – повідомили у Товстенській селищній раді.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

 Сереце перестало битися у лікарні

27 листопада жителі Борсуківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця села Чайчинці, що на Лановеччині Віталія Володимировича ДОВГОГО (17. 10. 1972 р.н.), серце якого перестало битися 25 листопада у лікарні.

Світлої пам’яті Віталій «Був мужнім і відданим захисником України.
У 2014 році став на захист держави та брав участь в Антитерористичній операції. З початком повномасштабної війни продовжив службу – з 2022 по 2025 роки виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Громада пам’ятатиме Віталія як добру, щиру і сильну людину, яка залишалася вірною своєму обов’язку до останнього…», – повідомили у Борсуківській сільській раді.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Добровільно пішов захищати Україну

27 листопада жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, старшого оператора групи спеціального призначення роти спеціального призначення військової частини А****, мешканця м. Тернопіль, молодшого сержанта Назарія Петровича ТАРАСА (30. 07. 2001 р.н.), який загинув 18 листопада під час виконання бойового завдання в населеному пункті Покровськ на Донеччині.

Світлої пам’яті Назарій був доброзичливим, щирим і чуйним чоловіком, який добровільно пішов захищати Україну. Воював на Донеччині, брав участь в Авдіївській операції.

Матері воїна висловлюють сотні співчуттів, зокрема Галина Гарасим у соцмережі написала: «Леся, прийми наші щирі співчуття. Це страшне горе і велика біль втратити сина. Нехай Бог вам дає всім сили і терпіння пережити таку втрату…».

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Загинув під час виконання бойового завдання

28 листопада жителі Скориківської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця військової частини А****, мешканця села Нове Село, солдата Андрія Андрійовича ТАРАБІЯ (22. 07. 1988 р.н.), який загинув 20 листопада під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Світлої пам’яті Андрій був щирим і добрим чоловіком й водночас мужнім воїном.

«Важко підібрати слова підтримки у цю скорботну хвилину. Щиро співчуття мамі, сестрам та усім рідним Андрія…», – написала у соцмережі Галина Гладуш.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Війна забрала ще одне дороге молоде життя…

28 листопада жителі Бережанської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, водія-електрика радіовідділення військової частини А****, уродженця м. Бережани, солдата Володимира Івановича САПУЖАКА (20. 04. 1996 р.н.), який загинув 7 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Сергіївка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Володимир «В 2013 році закінчив Бережанську загальноосвітню школу №3. Після школи навчався у Львівському національному університеті ім. І. Франка, який закінчив у 2018 році за фахом «Електроніка». Після навчання працював за фахом у IT-компаніях у Львові. 14 жовтня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. В смутку та горі залишились батько, мати та сестра…», – повідомили у Бережанській міській раді.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища м. Бережани (Старе кладовище).

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Без вагань став на захист країни

28 листопада жителі Підгаєцької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, стрільця-номер обслуги механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А****, мешканця Підгаєць, солдата Василя Андрійовича ХАБУ (30. 01. 1974 р.н.), який загинув 21 листопада під час виконання бойового завдання поблизу села Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, беручи участь в обороні цього населеного пункту.

Світлої пам’яті Василь «Був призваний на військову службу 26 травня 2024 року… Пам’ять про нього залишиться у серцях земляків як про людину, що без вагань стала на захист країни у найважчий час…» – повідомили у Підгаєцькій міській раді.

Поховали захисника у м. Підгайці.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Був відважним і відповідальним воїном

28 листопада жителі Кременецької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, стрільця-снайпера механізованого відділення механізованого взводу роти позначення дій противника військової частини А****, уродженця с. Горинка (хутора Снігоровеччина), мешканця села Іванківці, солдата Віталія Олексійовича БИКА (27. 01. 1978 р.н.), який загинув 21 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Покровськ Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Віталій був відважним і відповідальним воїном.

Поховали захисника у селі Кушлин.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Була талановитою художницею і дизайнеркою

28–29 листопада жителі Київської та Бережанської громад віддали останню шану військовослужбовиці підрозділу аеророзвідки «Баракуда» військової частини А**** ГУР МОУ, уродженці та мешканці м. Бережани Мирославі Юріївні КОПЧІ (Акіра; 10. 05. 2000 р.н.), яка загинула 21 листопада поблизу с. Лави Корюківського району Чернігівської області.

Світлої пам’яті Мирослава «З 2006 року навчалася в Бережанській загальноосвітній школі №3. Після 9-го класу вступила у Бережанський агротехнічний коледж. Мирослава була надзвичайно обдарованою та талановитою дівчиною – з дитинства мала хист до малювання і з великою цікавістю розвивала його, в шкільні роки навчалася в Центрі дитячо-юнацької творчості. Малювання було не просто талантом, воно було її хобі, пристрастю і улюбленим заняттям. Саме тому, згодом, Мирослава вступила на навчання в Українську академію друкарства у Львові, де здобула вищу освіту. Як художник-графік демонструвала свою творчість на виставках в Україні та за кордоном. Після навчання переїхала зі Львова до Києва, де працювала за спеціальністю в організації «Крук», а також була дизайнером у кількох компаніях. З початком повномасштабної війни свідомо почала брати участь у захисті Батьківщини, неодноразово виїжджала у гарячі точки на виконання завдань по захисту країни. У 2025 році добровільно уклала контракт з ЗСУ. Її доброта, щирість та невимушений талант торкалися кожного, хто мав щастя знати її. В смутку та горі залишились мати, сестра, бабусі, батько та дідусь. Втрата Мирослави – це рана, яка болить усій громаді, і світло її душі залишиться з нами назавжди», – повідомили у Бережанській міській рад.

«Міра була дивовижною людиною, вона любила малювати, була завжди впевненою і спокійною. Навіть на свої молоді роки Міра була мудра та водночас проста. Вона дивилась на світ зовсім по іншому, вміла знаходити красу всюди. Міра вміла слухати та знала як розрадити у моменти негараздів. Вона була як промінь світла, що осяює похмуре небо. Я дуже любила із нею гуляти по похмурому місту та слухати її цікаві історії. Міра була надзвичайно талановита. А ще вона була смілива, тому втілювала свої мистецькі ідеї в життя. Вона не зупинялась перед труднощами, навпаки підходила до них із творчістю. Міра не змогла бути далеко від дому у Польщі, вона дуже любила Україну. Саме тому пішла боронити свій дім…», – написала у соцмережі Катріна Шпагіна.

Поховали захисницю на Алеї Героїв кладовища м. Бережани (Старе кладовище).

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять, честь і шана Героїні!

 

Після реабілітації повернувся до побратимів

29 листопада жителі Кременецької громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, кулеметника гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини А****, мешканця м. Кременець, солдата Віктора Миколайовича КОЩУКА (1973 р.н.), який загинув 24 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Каленики Краматорського району Донецької області.

Світлої пам’яті Віктор добрим і щирим чоловіком, ніколи не відмовляв у допомозі. У 2025 р. воїн після поранення перебував на реабілітації, згодом повернувся до побратимів.

Поховали захисника у селі Білокриниця.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

«Веселий, скромний… який став справжнім воїном!»

29 листопада жителі Тернопільської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця м. Тернопіль  Володимира Юрійовича ЧУМАКОВА (7. 09. 1972 р.н.), який загинув 20 листопада під час виконання бойового завдання в Сумській області.

Світлої пам’яті Володимир, залишився у спогадах друзів і знайомих як доброзичливий, щирий і скромний чоловік, який став мужнім воїном.

«Сьогодні молилися за Чумакова Володимира. Воїн загинув… Не добіг дистанцію життя, ставши щитом, або ж власним тілом спинив ворожу зброю… Згадалося дитинство – безтурботність, наші реготи й Володі жарти. Згадалася молодість, відпочинок уже сім’ями, і знову сміх, анекдоти під одеське вино. Сьогодні обіймаємо тебе, Володю, сльозами й молитвою. Веселий, скромний… який став справжнім воїном! – ти пішов у засвіти… Скромний і сьогодні. Жменька людей в тихій молитві, п’ятеро священників і дяк, заповнили залу, яка мала б бути заповнена людьми, які мали б вклонитися воїну, обняти згорьовану маму й тата, брата, який з фронту приїхав хоронити старшенького. Зчерствілі серця… Обіймаю тебе, Володю, в молитві, оберігай з за хмарки свого Сашка, мого Богдана, всіх наших хлопців і дівчат. Зчерствілі серця зміняться! Може…», – написала у соцмережі Неля Корильчук.

«На війні укотре гинуть люди! Йдуть друзі дитинства! Усі спогади про ті щасливі миті зринають у памʼяті. Щирий чорнявий хлопчику, сьогодні ти забрав до Бога всі свої думки й мрії-плани. Висловлюю співчуття батькові Юрію, матері Надії, братові Олександрові, який приїхав з фронту, щоб востаннє побачити старшенького! Обіймаю Вас, дорогі й по-справжньому Божі люди! Тримайтеся! Ми всі – Лісняки сумуємо з Вами!..», – написала у соцмережі Наталія Лісняк.

Поховали захисника на Пантеоні Героїв Микулинецького кладовища у Тернополі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям і побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!